Закарпатець зустрічався з проституткою, щоб розпалити ревнощі дружини
Ми з Танею одружилися із шаленого кохання. Воно не вивітрилося навіть після шести років нашого знайомства. Але то в неї хворіли батьки. То я часто їздив у відрядження. Потім я від бабусі отримав украй занедбану квартиру у спадок. І намагався її облаштувати під наше майбутнє затишне сімейне гніздечко.
Жодного разу за увесь цей тривалий час до мене не доходило чуток, що Таня мені з кимсь там зраджує. Та й мені б не спало на думку шукати кращу за нею. Настільки відчував себе закоханим. І таким, якому серед тисяч інших вдалося зробити правильний вибір у особистому житті. Не всім так таланить! Моїм друзям, наприклад, не вдалося протриматися у шлюбі навіть року.
Коли ми одружилися, я намагався буквально у всьому їй допомагати. Не виникало в нас ніколи питань, кому сьогодні прибирати, мити посуд чи навіть готувати. В кого були час і бажання, той цим і переймався. Перший рік нашого шлюбу тому і можна назвати справжнім раєм, пише газета «Екстра Закарпаття».
Але невдовзі Таня влаштувалася працювати у престижну фірму. Я дуже мріяв про дітей, але вирішив не квапити дружину. Хай краще реалізує себе, та й хай натішиться власній красі та молодості, думав я. і ні в чому їй не відмовляв. Хочеш новий дорогий кожушок – будь ласка! Хочеш відпочити в Хорватії – нема проблем!
Я навіть намагався випереджувати забаганки дружини. І кожен день був святом – із сюрпризами, бодай маленькими подарунками та планами на майбут6нє. Ми списали цілий зошит, розбиваючи на пункти ті плани.
І от сталося те, до чого я не був готовий. Раптом на роботі Таня закрутила бурхливий роман із шефом. Настільки бурхливий, що дуже швидко про це дізнався і я. Хоча зазвичай домашні про такі моменти дізнаються останніми.
Я не хотів вчиняти вдома скандали. Вирішив, що вони тільки загострюють проблему. А може вона мене розлюбила? Або й не кохала ніколи? Такі питання все частіше виринали під час безсонних ночей.
Вдома Таня виглядала навіть набагато приязнішою, як раніше. Часто посміхалася. Але насправді я знав, що вона посміхається думкам про мого суперника. І не міг цьому зарадити. Ходив весь час похмурий. І розумів чудово, що цим її тільки дратував. Або ще більше відштовхував від себе. Але й зображати щасливця більше не міг. А Таня чомусь жодного разу не спитала мене, у чому справа. Хоч не помітити мого жахливого настрою було неможливо.
Проте і сварок вона ніколи не починала. Навіть більше! Прощала мені, коли я був до неї неуважний або й зовсім байдужий. Бо зараз такі речі і справді траплялися зі мною все частіше.
Скандали почалися тільки тоді, коли Таня зрозуміла, що вона – далеко не єдина улюблениця у свого молодого шефа. Що в нього є й молодші від неї. Й це навіть зрадою не можна було назвати. Бо він міняв коханок так само часто, як шкарпетки. Засліплена пристрастю, Таня просто намагалася не помічати цього раніше. Та й не мені було відкривати їй очі на такі очевидні факти.
Але, коли шеф став її уникати і натякати про кращу роботу, Таня стала зі мною нестерпною. Це вже була не моя колишня дружина, з якій мені було колись так гарно. А якась розлючена кішка, яка кидалася на всіх.
І ось тепер дружина справді почала мене закидати звинуваченнями, що я не дбаю про неї, що вона мусить нести тягар усіх хатніх турбот. Хоч це було кричущою неправдою. Бо в ті дні, коли щаслива Таня вже абсолютно нічого не хотіла бачити, я й прибирав, і готував. І купляв продукти, і платив комунальні. Вона навіть цього всьогощиро не помічала.
Це при тому, що навіть прасувати доводилося самому, поки моя Таня щасливо муркотіла собі якусь пісеньку. Не міг же я ходити весь час на роботу в пожмаканому одязі тільки тому, що в моєї дружини вдома вже настільки гарний настрій, що вона забуває про все на світі. Але в такі моменти довести щось неможливо. Тому я волів не витрачати зусилля на виправдання. Бо відчував себе страшенно втомленим. Тоді я просто намагався якнайдовше уникати дому. Навіть ночами.
Дійшло навіть до того, що я вже почав ходити до проституток. Ніколи від себе такого не чекав! Тим більше у шлюбі. Підсміювався над друзями, які це бодай колись у житті робили.
Одна з них, яку звали Катя, згодом навіть стала моєю постійною відрадою. Ми були й коханцями, і друзями водночас. Хоча, звичайно, сталося це не відразу. Відразу ми обоє були байдужими одне до одного.
Я придивлявся до неї, щось у ній викликало цікавість. І дізнався про її нелегке життя зовсім не з її оповідок. Часто ставав і невидимим свідком, як Катя намагається прогодувати двох дітей. Бо їхнім батькам сини були непотрібні. Вона була двічі розлучена, але про якесь там третє заміжжя навіть чути не хотіла. Якщо її колегині по професії десь потайки ще й мріяли про хорошого чоловіка, то Катя до цих розмов ставилася зовсім байдуже. І ніхто їй не подобався в цей час. Вона нікого не ненавиділа, їй просто було байдуже.
Катя зазвичай вранці продавала тістечка, які вона щойно спекла. Ввечері мила під*їзди. А між тим обслуговувала клієнтів. Коли хтось подзвонив, вони йшла на ще одну свою, так звану важливу роботу. Але нікому особливо не було цікаве її життя, тисячі й тисячі жінок зараз так живуть. Мабуть, тільки мені було тривожно, коли не бачив її довго. А я, в свою чергу, сам собі дивувався, чому це так хвилююся за неї.
Та й Катя не звикла, щоб нею хтось опікувався. Це вона мала про всіх потурбуватися, колись про чоловіків, тепер – про дітей. Це для неї було чимсь неймовірним. Хоч чоловіки й озиралися за нею, але щоб допомогти в чомусь… ні, до такого вона не звикла.
Моя увага так піднесла цю жінку, що вона наважалися вступити до вишу. Звичайно, на заочне відділення. Катя була колись дуже гарною і ніжною. Але постійні стреси та страх нестатків зробили її старшою років на десять. Вона добряче змарніла. Хоч все одно не втратила привабливості. Але біля мене вона знову почала розквітати і ставати упевненою та веселою.
Я боюся в цьому собі зізнатися, але Катя стає мені все ріднішою людиною. Я вже сам не помічаю, наскільки мені важливе їхнє життя. Її і її маленьких синів. Мене турбують всі подробиці їхнього побуту.
Страшно подумати, що колись я з нею навіть ходив по кав’ярнях, тільки заради сторонніх поглядів. Так, все тільки для того, бо я сподівався на те, що Таня почне мене ревнувати. Що зрозуміє нарешті – я теж чоловік. Зараз мені соромно перед Катею, що я просто-на-просто використовував її. Як якусь річ, за яку заплатив і яку маю право будь-коли викинути.
А ще я помітив, що все неуважніше і неохочіше думаю про Таню. Мої думки завжди з Катею. Навіть коли засинаю, думаю: а що вона тепер робить. А як її малеча? А чи посміхається вона зараз? Чи вже заснула? Що їй сниться?
Але найчастіше думаю все ж про те, чи вона мене згадує бодай інколи? І чи буває їй радісно у ті хвилини, коли мене згадує? І що вона про мене думає? Яким мене собі уявляє? Чи не сердиться на мене?
Коли я одного разу запропонував Каті одружитися, вона відсахнулася. І я розумію, чому. Сумнівається, чи можу стати не тільки коханцем, а й добрим батьком для її синочків. Та й набачилася вона чоловічої гордості. Але я теж набачився жіночої вдосталь. Тому й наші страхи, напевно, дуже подібні один до одного.
Василь ОЛОС, газета «Екстра Закарпаття», екслюзивно для zakarpatpost.net
