Як ракошинські лелеки стали найвідомішими в Україні

[Total: 0    Average: 0/5]

Трійня ракошинських лелек вже підросла і має вигляд дорослих птахів.

Малята виглядають із гнізда і звисока спостерігають за людьми та автомобілями.

Загалом у Ракошині декілька пернатих родин. Місцеві кажуть, що лелеки давно люблять село і щороку гніздяться там.

До речі, ракошинські лелеки стали чи не найвідомішими в Україні завдяки відео, оприлюдненому в Інтернеті ужгородкою Оксаною Ващук.

Споглядати пару з пташенятами навідувалися гості не тільки з Мукачева, але й із-за меж області.

Багато хто з мешканців краю почав навіть  побоюватися за безпеку птахів із-за посиленої до них уваги.

«Історія найвідомішої в державі сім’ї лелек завершилась трагедією. Два роки поспіль у селі Тязів Тисменицького району було організовано цілодобову онлайн-трансляцію за гніздом пернатих. Проте цієї весни трапилась біда і самець не повернувся до гнізда. Працівники центру реабілітації диких тварин намагалися підгодовувати самку, яка залишилась одна. Але невдовзі згорьована лелека покинула гніздо з яйцями. Тим часом сороки видзьобали шкаралупу і пташенята не вилупились. Дай Бог, щоб  у нашої пари завжди було все добре і аби вони приводили на світ щоразу по стільки ж лелеченят, як цьогоріч», – каже журналісту  газети «МУКАЧЕВО EXPRESS» пан Іван.

Тим часом пані Марія такі застороги вважає не більше ніж забобонами і переконана, що з пернатими  все буде й надалі гаразд.

«Яких гарних пташенят висиділи! – радіє жінка. –  Якось я чула про дивний випадок, але то, скоріш за все лише легенда. Так от. Загорілося село. Хати спалахували одна за іншою і вогонь вже починав добиратися до будинку, на якому жили птахи.  І враз лелека почав видавати дивні дуже різкі голосні звуки, видно так кричав про допомогу. За кілька хвилин до нього почали злітатися інші пернаті.  Хату оточили сотні лелек. Вони летіли до озера, мочали крила у воду і збризкували  палаючі будинки. Вогонь поступово почав згасати. Так і не дійшов до хати, на якій жили лелеки. Пам’ятаю, ще батько розповідав, що якась сім’я зняла гніздо зі свого помешкання. Розбилися яйця, не вилупилися пташенята. Не знаю, скільки пройшло часу, але невдовзі прилетів лелека, тримаючи у лапці щось палаюче і скинув на ту хату. Вона зайнялась. Згоріла вщент. Ці птахи надзвичайно прив’язані до своїх осель. Вони для них – як фортеця. Науковці дослідили, що діаметр гнізда лелеки може становити до півтора метрів, а вага до 200-250 кг. Старі люди казали, що де гніздяться лелеки, там живуть добрі люди і робити їм лихо – великий гріх. Я цих птахів просто обожнюю. Вони дивовижні».

Ще одна шанувальниця птахів наголосила, що лелек треба не тільки любити, але й належним чином дбати про них.

«Я кілька разів була на заробітках у Польщі. Так от там навіть дроти на електричних стовпах ізолюють, щоб лелека не поранив себе. Також на стовпі для них ставлять спеціальну платформу. Нерідко буває, що гнізда, які розміщені на електроопорах, під час сирої погоди намокають, таким чином волога потрапляє на електричні дроти і гине ціла сім’я. Аби цього уникнути, поляки вживають відповідних заходів заздалегідь, – зауважила пані Катерина з Мукачева. – Вони вміють також приманювати до будинків пернатих. Адже відомо, лелека будує своє гніздо протягом кількох років, носячи у нього по кілька гілок щороку. Для того, щоб мати біля своєї хати крилатих сусідів, треба на дереві, даху будинку чи іншому місці зробити дерев’яну чи металеву платформу або поставити колесо. Зверху зробити вінок з гілок і побризкати його вапном, начебто це посліди пташенят. «Птахи інтуїтивно прилетять на це гніздо і добудують його під себе. Було б добре, якби і в нас так робили».

Спостерігаючи за лелеками, місцеві мешканці навчилися навіть розуміти їхні жести. Як запевняє бабуся Олена, коли бузьок бачить, що люди сваряться між собою, то він стоїть на одній нозі і плаче. А коли бачить, що вони щасливі, – то клацає своїм дзьобом, наче радіє за своїх господарів.

А от на переконання школяра Сашка, лелеки можуть провіщати ще й погоду.

«Дідусь завжди вчить мене, що коли весною бузьки рано прилітають на батьківщину, значить буде тепло, а коли починають непокоїтися, то слід чекати негоди. А якщо вони кружляють біля своїх гнізд, може бути вітер. Коли ж клекочуть у своїх гніздах, то це сповіщення для ґаздинь, що час садити цибулю», – заявляє хлопчик.

Ракошинці дуже пишаються своїми пернатими, хоча до них настільки звикли, що за заклопотаністю часто навіть не помічають їх.

Слід зазначити, що лелеки з Мукачівщини – не єдині відомі в області. Багато хто з ужгородців подружився із пернатим, що живе на одній із автозаправок. Лелеку звати Васею і він настільки звик до людей, що дозволяє себе погладити та охоче позує перед фотоапаратами.

До того ж цієї зими на Воловеччині зимував ще один бузьок, який прославився в соцмережах.

Той бідолаха ледь не замерз. Січневі морози та сковані місцеві потоки, залишили його без засобів для існування. Пташина ногами примерзала у тамтешній річці Славака. Та сталося диво, лелеку помітив місцевий священик. Настоятель греко-католицької громади отець Петро, спочатку дома його відігрів, а далі турбувався про нього як лише міг. Навіть звертався до місцевих ветеринарів та останні розводили тільки руками, бо здебільшого мають навики стосовно лікування лише свійської худоби. Довелось консультуватися стосовно порятунку пташини зі спеціалістами з обласного центру. Пернатий таки вижив. Тривалий час знаходився у теплому підвальному приміщенні Верхньоворітської школи. Місцеві дітлахи дуже тішилися, коли його годували. Навесні бузька відпустили на волю, але пару собі цього року він так і не знайшов. Тепер на Воловеччині розмірковують, чи полетить бузьок у вирій разом з іншими, чи знову залишиться на зиму в Закарпатті.

Ракошинські лелеки на обкладинці газети «МУКАЧЕВО EXPRESS»

Розповідають наші земляки про лелек навіть містичні історії.

Наприклад пані Марта з Мукачева пригадує історію, яка схожа на паранормальну, каже, що коли була малою, у їхньому селі, а вона з Чернівецької області, якось сім’я лелек довго кружляла над своїм гніздом, що було на хаті, в якій жив старий дід. «Люди почали хвилюватись, бо дивне поводження птаха віщувало щось недобре. Тоді мій тато з нашим сусідом пішли до того діда. Відкрили двері і побачили, що він лежить мертвий, – розповідає Марта Іванівна. – Лише коли чоловіка поховали – бузьки посідали назад у гніздо».

Цікаво, що на земній кулі нараховується всього 17 видів лелек. У нашій країні живуть два види: білий і чорний, при чому обидва зустрічаються на Закарпатті.

Зимують лелеки в Африці і в Південній Азії, куди відлітають у вересні-жовтні. Повертаються в березні.

Донедавна вважалося, що у лелек немає голосу, але виявилося, що це не так. Просто вони дуже рідко ним користуються. Крім того, пернаті видають звуки, клацаючи дзьобом.

До речі, лелеки живляться не тільки комахами і жабами — вони ефективно борються з отруйними зміями, наприклад, з гадюками, які птахам дуже навіть до смаку.

Василь ОРОС, газета «МУКАЧЕВО EXPRESS», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.