Дивакуваті знаки Ужгорода
Дорожні знаки є у всьому світі. Вони допомагають людині орієнтуватися на місцевості, знайти відповідне місце, чи навпаки – вберегтися від небезпеки.
Однак ужгородці – народ креативний. Тут свої звичаї, свої труднощі і свої, безперечно, знаки. Тішить, що наші земляки не впадають у відчай, коли бачать негаразди у місті, а навпаки – сміються із проблем, бо переконані, що сміх продовжує життя.
Обережно, ями. Переносьте машину на руках
Чого-чого, а мудрості нашому брату не позичати. І ужгородці це підтверджують не словами, а діями.
Наприклад, мешканці вулиці Лермонтова. Саме ця дорожня артерія та прилеглі до неї,незважаючи на те,що місцина знаходиться всього за кількасот метрів від центральної частини, схожа на сито.
Дорожнє полотно не просто у критичному стані, а його немає зовсім. Складається враження, ніби це не одна з вулиць обласного центру, а манівець безлюдного гірського села.
Асфальт давно тут розсипався і шлях застеляє суцільна глина. Але якби поверхня дороги була рівною, пересуватися б нею на транспортному засобі ще можна було б. Та біда в тому, що у період дощів вулицею не можна ні пройти, ні проїхати. Пішоходам потрібно заздалегідь думати про взуття, а власники автомобілів бояться залишитись без коліс.
Тому винахідливі ужгородці розробили і встановили спеціальний дорожній знак, на якому зображена автівка з ногами. Таким чином вони прагнули привернути увагу чиновників до проблеми бездоріжжя.
Однак незважаючи на те, що знак провисів уже декілька років – реакції з їхнього боку ніякої.
Міні-перехід
Цікаво, що в місті над Ужем навіть офіційні дорожні знаки деколи встановлюються за принципом «аби не як у всіх».
Зокрема, на вулиці Руській з’явився незвичний пішохідний перехід, біля якого встановлено знак, висотою в людський зріст.
Чи то він для тих, хто не може похвалитися високим зростом, чи то для дітей – невідомо.
А, може, нововведення адресовано тваринам? Адже Ужгородом часто гуляють собаки, навіть без господарів і вони, як відомо, високо голови не піднімають, не зазнаються, як деякі люди. Тому, вірогідно, їх вирішили дисциплінувати і змусити правильно переходити дорогу, аби вони не створювали аварійних ситуацій і не перебігали вулицю абиде.
Принаймні, дивлячись на опору, до якої прикріплено табличку, складається саме таке враження.
Або ж відповідні служби так вирішили пожартувати над ужгородцями, або в казні не вистачило грошей, аби придбати на півметра довшу трубу? У будь якому разі, вигляд має вказівник дуже кумедний.
Більше того, чоловічкові, якого зображено на знакові, не видно голову. Невже пішохід без голови є ще однією новацією дорожників?
Бережіть яйця!
Утім найбільший шедевр можна побачити на вулиці Минайській. Він дійсно може здивувати, неабияк звеселити і навіть налякати.
Оформлений він просто, але кумедно.
На білому прямокутнику зображено чорного чоловічка, який справляє потребу. Силует обведено червоним квадратом і перекреслено, що означає заборону певних дій. Унизу ж під основною «картинкою» намальовано яйця та ножиці.
Справа в тому, що мешканці багатоповерхівки нещодавно облагородили прибудинкову територію, змонтували огорожу, висадили квіти.
Поруч же знаходяться торговельні заклади, у яких продають спиртне і їхні клієнти влаштовують собі поруч громадську вбиральню.
Тож знак на трансформаторній ужгородці встановили для того, аби не дати іншим згубити рослини та захарастити ділянку біля будинку.
Порушників обіцяють карати не штрафами, а фізичними методами. Хоча попередження звучить жартівливо, дослухатись до нього варто, хоча б заради поваги до тих, хто щось робив для того, аби рідне місто стало кращим.
Звичайно, громадських вбиралень в Ужгороді дуже не вистачає, але це не означає, що на них потрібно перетворювати все довкола.
Слід зазначити, що оригінальні дорожні знаки Ужгорода вже стають легендарними. Хоч і не дуже хочеться перед гостями й виносити, як то кажуть «сміття з хати», але до них теоретично навіть можна організовувати туристичні маршрути. Вони, як міні-скульптури, перетворюються на родзинки столиці Закарпаття. Адже подібних немає більше в жодному місті не те що України, а навіть світу.
До речі, кілька років тому у всій Європі проходив конкурс на найбільш незвичний дорожній знак. Шкода, що ужгородських на той час ще не було, адже всі вони могли б стати переможцями і отримати міжнародний грант на вирішення проблем.
Іван ДУХНОВИЧ, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net
