Як єнот закарпатцю шкарпетки прав
У нас є один знайомий Андрій – затятий холостяк. Ніби і в достатку живе. Але родину заводити не поспішає. Скільки ми вже йому наречених не шукали. Скільки подружок він і сам мав. Але коли мова заходить про те, що треба вже одружитися, на нього нападає така нудьга, що дивитися важко. І тому всі давно вже відчепилися від нього із такими побажаннями.
І ось на його 35-ліття надумали ми подарувати Андрію щось таке, із глибоким підтекстом. Але що саме?
І нарешті вирішили. Купимо йому якесь звірятко. Хай його розважає, чекає з роботи. Є одне таке, яке називається навіть смішно, – єнот-полоскун. Ну, значить, приходимо в будинок друга. І поки жінки готують всілякі пригощання, чоловіки тихцем налили у ванну води і впустили туди єнота.
Він справді просто обожнює воду! А щоб звірятко мало, чим зайнятися, кинули йому кілька шкарпеток Андрія. І що ви думаєте? Єнот одразу взявся за роботу. Почав полоскати ті шкарпетки із таким задоволенням, як цього б не зробила жодна домогосподарка, пише «Екстра Закарпаття».
Тим часом жінки накрили нас стіл. Почалися вітання, тости, побажання і, звичайно, подарунки.
Ну, ми й кажемо: так і так, Андрію, твій подарунок у ванній. Заглянь туди, будь ласка. Дуже сподіваємося, що він тобі сподобається! Ми ж так переживали, так вибирали, старалися для тебе.
Андрій, розгублений, іде у ванну. А ми усі рушаємо за ним слідом. Заглядаємо через спини один одного, бо дуже цікаво, що буде далі. Дивимося, єнот все ще займається хатньою працею. Без ніяких там нарікань! Андрій – майже два метри зросту, ледь свідомість не втратив, що це за страховисько у його ванні плаває та ще й завзято полоще його шкарпетки?
Але ми його запевнили, що страховисько дуже симпатичне і трудяще. Не треба його обмовляти! А подарунок із натяком – якщо немає дружини, яка тобі шкарпетки має прати, то чого б не завести єнота?
І з того часу Андрія ніби підмінили. Всім тільки й розповідає про свого чотирилапого друга. Вже всі навколо знають, які в того друзяки звички, як він спить, як любить пустувати.
І цілими днями Андрій гасає, щоб роздобути для єнота добротну їжу. Наприклад, раків, рибу, яйця чи там жолуді. І годує його ледь не ложечки, як малу дитину. І турбується, щоб той, не дай Бог, не простудився. А недавно довів нас до кольок у животі, коли заявив, що звіру в домашніх умовах треба б якусь одежини купити. Бо ліс – то одне, а тут він може простуду підхопити.
Ми порадили, що одежинки найкраще від Вороніна купити. Єнот буде йому по-своєму вдячний.
Андрій зрозумів, що вже дуже далеко зайшов у своєму розчуленні. Соромно йому стало. Але й далі, не вгаваючи, розповідав про свого домашнього улюбленця. Навіть не сердився на нього, якщо той щось там перекинув у хаті. Або підгриз ніжку стола. Чи папірець зіжмакав.
Єнот, безперечно, опинився недосяжним всім законам. Йому в цьому домі дозволялося абсолютно все!
А недавно познайомився Андрій із перекладачкою Анастасією. Їй видалося дуже милим, що її друг так переймається клопотами із маленькою пухнастою істотою. Ну, не може така людина бути негідником!
І справді, невдовзі вони одружилися. Як не дивно, Андрій зараз дуже хоче дітей! Хоче турбуватися про них, захищати їх, носити на руках, годувати і роздобувати для них їжу. Саме так він нам заявляє. І цьому почуттю відповідальності його навчив звичайний єнот-полоскун.
І хтозна, як би все обернулося, коли б ми на день народження Андрію просто подарували якийсь там дорогий годинник чи ще якусь цяцьку? Вряд чи б це так кардинально змінило його життя.
Вікторія ПОПОВИЧ, газета «Екстра Закарпаття», екслюзивно для zakarpatpost.net
