Чому закарпатські жінки заробляють менше чоловіків?

[Total: 0    Average: 0/5]

Звичайно, офіційно у нашій державі рівноправ’я…  До того ж, у деяких професіях, скажімо, в галузі освіти та охорони здоров’я зарплата справді не залежить від статі. Однак у Закарпатті чомусь звучить дивно, коли представниця прекрасної половини працює водієм маршрутного таксі, або машиністом поїзда. Хоча нікого не дивує, що тендітні жінки настилають асфальт, важко трудячись у дорожніх організаціях, чи гнуть спини на полях у аграрному секторі.

Гендерна нерівність по-закарпатськи

Скажімо, у Закарпатській обласній раді усього сім жінок-депутатів. Серед них троє з Мукачева – Оксана Балога Оксана Біров Інгрід Туріс, а також по одній із Берегова – Ільдіко Орос, Виноградівського – Наталія Костелеба-Веремчук,Тячівського –  Неля Дан  та Рахівського районів – Ірина Мацепура.

Зовсім не представлені у облраді VІІ скликання ні Ужгород, ні Хуст, ні Перечин, ні Чоп, ні Іршава, ні інші райцентри.

Щодо міських рад, то там жінок також обмаль.

Безумовним лідером є Мукачево, де до складу депутатського корпусу обрано аж 11 представниць прекрасної половини. На другому місці із десятьма служницями народу Виноградово, на третьому  з дев’ятьма – Перечин.

Вісім депутаток має Міжгір’я, по сім – Берегово та Чоп.

У Тячеві – слабка стать має п’ять, у Рахові – чотири мандати.

А от в Ужгороді, та Воловці серед депутатів усього три жінки.

А в Хусті, Сваляві та в Іршаві ситуація просто жахлива. Серед депутатів там усього по дві представниці жіноцтва.

При цьому в нашій області немає жодної жінки міського голови(є, щоправда, кілька сільських)! У Верховній Раді Закарпаття представляють також виключно чоловіки.

Отже, про гендерну рівність  у нашому краї мова йти не може.

На жаль, не тільки у нас…

Винна освіта?

Як правило, у чоловіків більше свободи, тож і отримати їм вищу освіту, як правило, простіше. Якщо у батьків багато дітей, то вчитись відправляють, зазвичай, синів… дочок же намагаються якнайшвидше видати заміж. А от перебуваючи у шлюбі далеко не кожній представниці слабкої статі таланить вчитись, адже «руки зв’язують» діти. Проте… це теоретично.

На практиці ж кількість жінок із вищою освітою у Закарпатті  майже дорівнює кількості дипломованих чоловіків. Проте далеко не всі фахівці з документом про закінчення вишу у процесі життя стають успішними і головне – високооплачуваними фахівцями.  Можливо, дівчата обирають не ті професії? Адже у сфері ІТ-технологій, яка вважається однією з найбільш оплачуваних, справді найбільше представників сильної статі. У той же час, сучасні жіночі професії аудиторів, діловодів та екологів дійсно назвати «грошовитими» важко.

Крім того наразі часто інтелектуальна праця оплачується нижче, ніж фізична. Тож торгові представники, штукатури, плиточники, автослюсарі традиційно заробляють більше, ніж бібліотекарі, педагоги, правознавці.

Жінки – на поле, чоловіки – на будівництво

Кажуть, що як собі постелиш, так і виспишся. На жаль, у справі  пошуку роботи – так само. Наразі багато видань, Інтернет – порталів, та й ліхтарних стовпів рясніють оголошеннями про набір персоналу. Найпривабливішими для наших краян є пропозиції від закордонних роботодавців. Але якщо уважно придивитися до змісту інформаційних повідомлень, то різницю між оплатою праці представників різних статей можна знайти навіть тут.

Зокрема, у Польщі жінкам на заводі з вирощування печериць пропонують на місяць від 14 до 28 тисяч гривень, за фасування і консервацію огірків – 13-15 тисяч, у аграрному секторі за збирання полуниць – 14-20 тисяч, чоловікам на будівництві – 30-40 тисяч, водіям – 28-42 тисячі.

У Чехії жінкам за підкопування сільськогосподарських культур роботодавці готові заплатити 16-18 тисяч, чоловікам-столярам – 27-28 тисяч.

Угорщина, до речі, чи не єдина наша країна-сусідка, яка як для власного населення, так і для трудових мігрантів пропонує зарплатню не за гендерними ознаками… Хоча й рівень оплати праці там не вважається високим. Та в середньому можна заробити 800-1200 євро на місяць (правда, 200-300 євро одразу ж доведеться віддати за житло та комунальні платежі, а ще стільки ж – на харчування). Тож закарпатцям угорці пропонують вакансії продавців, домогосподарок, швачок, плиточників, штукатурів, садоводів, прибиральниць, різноробочих, кухарів.

А от у Росії нашим заробітчанам зараз несолодко. Та й кількість трудових мігрантів до держави-агресора серед закарпатців протягом останніх двох років скоротилася на 60 відсотків. До того ж  поділ на жінок і чоловіків на батьківщині радянського «рівноправ’я» ще гірший, ніж в Україні. Скажімо, найчастіше наші співвітчизниці там трудяться нянями, хатніми працівницями, гувернантками, офіціантками і отримують від 200 до 1200 доларів на місяць. Чоловіки ж здебільшого зайняті на будівництві та на лісозаготівлях і мають від 600 до 2 тисяч доларів. Утім умови праці часто є нелюдськими, та й далеко не завжди наші краяни повертаються додому з грошима… а інколи навіть у цинкових  трунах.

До речі…

Нерівність у зарплатах між чоловіками та жінками не є суто закарпатською проблемою. Хоча в державах ЄС серед депутатів різних рівнів і є щонайменше 25 відсотків представниць прекрасної половини, та все одно існує тенденція до «корекцій» у системі оплати праці.

Зокрема, згідно з дослідженнями, проведеними Міжнародною організацією праці Global Wage Report під час аналізу статистичних даних 38 країн світу виявилося, що в кожній із них праця чоловіків оплачується вище. При цьому, у деяких державах розрив між зарплатами колег різних статей складає всього 4%, а в деяких – досягає 36%.

Марина АЛДОН

zakarpatpost.net

Comments are closed.