«У школу хочеш іти? – Та де там! Довше б канікули не закінчувалися!»

[Total: 0    Average: 0/5]

Із року в рік для батьків дітей шкільного віку у серпні починається традиційна гаряча пора закупівлі учнівського приладдя та всього необхідного для «видобутку» граніту знань. Для цього дорослі запасаються грошима та терпінням, беруть своїх чад за руку і відправляються в магазини та на ринки. Якщо терпіння викраяти ще можна, то грошей для цього достатньо не завжди, адже в середньомісячну зарплату вкластися складно. Тим більше, якщо в родині кілька дітей. Інше питання, що до школи після канікул дітям іти зовсім не хочеться. Більшість учнів кажуть, що їм нецікаво. Отже, шкільні реформи і досі не можна назвати ефективними. До речі, у Швеції, де кожного учня індивідуально спонукають до самопізнання, розвивають уже з молодших класів у дітях підприємницьку жилку та здатність до наукових відкриттів. І там економіка на висоті, дослідників світового рівня тисячі, а школярі вдоволені та щасливі. Але зараз поговоримо про інше… про ціни та закарпатські реалії.

Головне – аби було куди скласти книги!

Уже протягом тижня донька-семикласниця  цілими днями просиджує на сайтах, де продають ранці. Знаходить один досить привабливий.  Візуально продукція гарна, але, як не дивно, вказана у рублях. Ресурс китайський, але працює для України. Тож дивно, чому така політика у власників сайту. Замовляти там щось не хочеться, тож  переконую дитину, що у нас можна знайти щось набагато краще.

Вирушаємо   у місто на зошити та щоденники. Заходимо в перший же магазин шкільного приладдя. Там – довжелезна черга. Йдемо далі. На вулиці біля іншої крамниці висять ранці. У доньки сяють іскорки в очах, але не каже нічого.  Дівчинка років сім приміряє рожеву сумочку, а вдоволений хлопчик дякує мамі за покупку. У нього на спині ранець.

– Як тебе звати? – питаю його.

– Назар, – відповідає за нього жінка років 30 у полосатій сукні із телефоном у руках.

– Ти в якому класі навчатимешся? – цікавлюся далі у свого нового знайомого.

– У четвертому, – нарешті відповідає сором’язливий хлопчак у шортах та помаранчевій футболці. Він посміхається і демонструє свій ранець. – У мене ще сестричка є, але їй уже купили, ще раніше. Настя – другокласниця.

– І скільки ви заплатили за покупку? – розпитую Назара.

– 750 гривень. Я сам вибирав! – щасливо щебече він.

Роздивляємось продукцію. Ранці є на всякий вибір і смак. Заводжу розмову з продавцем.

– Продаємо і по 100, і по 1000 гривень. Найчастіше купують у ціновому діапазоні ті, що коштують від 300 до 800, – розповідає пан Юрій. – Є й прості, є й із ортопедичними спинками. Але це цікавить не всіх. Більше малеча звертає увагу на малюнки. Хлопчики здебільшого вибирають із ніндзями, роботами, машинками, дівчата – із ляльками Барбі та з тваринками. Учні середньої ланки та старшокласники беруть щось нейтральне, але велике, щоб більше книжок помістилося. При цьому колір має значення не завжди. Хлопці вибирають і бордові. А дівчата – і сині, і чорні.

Продукція у підприємця переважно з Польщі, запевняє, що китайську не везе, бо має постійних клієнтів і працює на авторитет, а не аби збути крам. Ідемо з дочкою далі.

Під іншим магазином зустрічаємо двох знайомих школярок.

– Я маю ранець із минулого року. Цьогоріч не купуватимемо. Вийшли подивитись ціни, –  запевняє Даніелла.

– А в школу хочеш іти? – питаю від неї.

– Та де там! Довше б канікули не закінчувалися! – сумно відповідає дівчинка.

Пригадуємо, що ми йшли купувати зошити і вирушаємо до наступного магазину.

При вході також висять ранці. Хочу й сама подивитись, тим більше, що замовляти в Інтернет-магазині  відмовилась.

Дочка бере до рук червоний. Я – чорний.

– Цей гарний, але малий. Коли в мене дев’ять уроків, і половину книжок не втисну, – зітхає вона.

Підходить продавець – чоловік років 35 у жовтій яскравій майці та джинсових шортах. Ввічливо вітається і пропонує більший, фіолетовий. Колір не подобається ні мені, ні дитині. Врешті знаходимо альтернативний варіант – великий бордовий ранець із кишеньками. І просто, і гарно. Відраховуємо 480 гривень. Нам дають скидку – 20 гривень, на каву. Щиро дякуємо і йдемо у бік ринку.

Дорогою заходимо ще на канцелярське приладдя. Зустрічаємо знайомого підприємця.

Віталій Юрик торгує шкільним реманентом давно. Ціни він знає, як «Отче наш», може назвати всі навіть опівночі… спросоння.

– Від минулого року вартість не піднялася, – зауважує він. – Клієнтів мало. Люди здогадаються про необхідне в останню мить, перед першим дзвоником. До цього вже звик. Тай усі  бідкаються, що грошей немає. А машин тимчасом у місті стає з кожним днем більше, ні пройти… ні припаркуватись ніде.  А ціни такі: зошити – від 1,50 до 12 гривень, пенали – 30-80, альбоми для малювання – 12-25, щоденники – 20-55, фломастери – 25-80, олівці – 25-120, лінійки – 1-3, ручки – 3-25, фарби – 20-24 папки для зошитів – 20-30 гривень. Це – список обов’язкових покупок. Інше – за потребою та бажанням.

Рахуємо видатки. У 1500 гривень вкластися важко.

Не ранцем єдиним…

Але не тільки ранець та канцелярія потрібні школяру. Дитину слід ще й одягнути. У деяких начальних закладах, принаймні у молодшій ланці, введено дрес-код. Оскільки моєї дитини це не торкнулося, ціни не знаю. Тож йдемо питати від тих, хто володіє інформацією.

Заходимо в магазин одежі.

– Форми у нас можна замовити,- радісно зустрічає нас молода продавчиня у синій сукні. Жіночка одразу бере до рук каталог і цікавиться, яка нам підійде.

Я зізнаюся, що форму не любила ще із власних років навчання, а ціни мене цікавлять виключно із професійної точки зору – для написання матеріалу. Вона розчарована, а її напарник сердито жартує: «У 5 тисяч не вкладетеся!».

Але молодиця опановує себе і починає рахувати.

– Хлопчикам беруть штани та жилетки. Штани коштують 435 гривень, піджаки –  від 695. Ще треба сорочку. Вартість – від 300 гривень. Дівчат найчастіше одягають у сарафани. Коштують вони 550-600 гривень, – каже вона. – Взуття можна знайти від 300-400 гривень.

Проте крім форми дитині треба  придбати ще й іншу одежу.

Наприклад, джинси коштують від 350 гривень, і це найдешевші, кофтини  – від 300, спортивні костюми – від 500, куртки – від 1500 гривень. А ще потрібно кросівки, чоботи, шапки та багато іншого… Крім того, дитині необхідна вишиванка (300-1500 гривень), адже її потім вчителі рекомендують  одягати на різні шкільні свята.

Звісно, при підборі одежі вирішальну роль відіграє не лише ціна, але й смаки дитини. Безперечно, батькам хочеться, аби сини та доньки мали стильний вигляд, утім нехтувати бажанням свого чада теж не варто.

Отже, щоб відправити навіть одне дитя до школи, треба витратити  від 3500 до 6000 та навіть більше гривень. Усе залежить від товщини гаманця рідних. Дійсно, знання у нас стають просто безцінними.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net

Comments are closed.