Як 81-річна Надія заготовляє ожину на набережних Ужа
Чорно-фіолетові ягоди , які закарпатці називають чорницями, ростуть у багатьох куточках нашого краю.
На подив, в Ужгороді знайти ожину також можна. Більше того, підприємливі ужгородці саме почали сезон заготівлі ягід. Для цього їм навіть не потрібно виїжджати за межі міста.
81-річна Надія збирає ягоди за стадіоном «Авангард, у районі підвісного мосту. Каже, що таке заняття приносить їй велике задоволення, що вона відпочиває від турбот, заготовляючи на зиму дари природи. Фотографувати себе не дозволяє, але показує відро з ожиною.
«Коли сезон, постійно йду сюди на заготівлю. Благо, що в нашому місті так багато лісових рослин. Навіть гриби в центрі ростуть. Такого немає, напевно, в жодному обласному центрі України. У нас унікальна природа і дуже багата рослинність. Те, що через місто протікає річка, теж чудово впливає на довкілля, адже біля неї маса лікарських трав. Хто що б не казав, а екологія в нас хороша», – розповідає газеті «ПОРАДИ» жінка.
Збирати ягоди вона прийшла із самого ранку і за півгодини назбирала вже літрове відерко з кількох кущів.
«Беру лише ті, що знизу. Зверху не можу дістати. Хоча маю спеціальне пристосування, палицю з крюком, якою притягую до себе ближче гілки», – усміхається вона.
Надія не пропускає жоден ягідний сезон, адже вважає, що ягоди містять багато вітамінів.
«Заготовки роблю постійно. Раніше, коли мала дачу, в мене було стільки овочів та фруктів, що сусідам роздавала. Вирощувала й малину, робила з неї сиропи, варення, перемелювала на м’ясорубці, змішуючи з цукром і так складувала в морозильну камеру. Тепер ожину так само перетираю з цукром, роблю з неї сиропи, настоянки, заморожую. Раніше складувала ягоди в холодильник, але морозилки мені було замало, тому купила камеру. Влітку заповнюю її продуктами так, що до наступного врожаю вистачає. Як же добре додавати потім ягоди до різних страв. Я й вареники з ожиновою начинкою готую, і їм їх із творогом, із кашами. Один раз купувала ягоди в супермаркеті. Вониа мені не сподобались. Не подобаються на смак і ті, які вирощують вдома. Вони не такі ароматні і натуральні, як ті, що ростуть у природних умовах», – ділиться думками жінка.
Взагалі ожину вона вважає мало не королевою ягід. Про неї знає багато цікавих фактів.
«Батьківщиною ожини вважається Америка,- наголошує ужгородка. – Наші предки називали її їжак-ягодою через колючки на стеблах. Про неї складено чимало легенд. Одну з них розповім. Колись давно познайомилися багата дівчина та бідний пастух. Невдовзі між ними спалахнуло пристрасне кохання. Але разом бути їм не судилося. Через це дівчина дуже побивалася, розуміючи, що батьки ніколи не дозволять такий шлюб. Вона плакала і просила від Бога хоч якусь втіху. Він почув її молитви і на ранок у неї під вікном виріс кущ із кисло-солодкими ягодами ожини. Таким ж на смак… як і її любов».
Надія робить паузу, важко зітхає і продовжує розмову.
«Мені подобається ще збирати гриби. У цьому є своя насолода, – зізнається вона. – А ще – збираю тут же неподалік горіхи восени. Але в цій справі маю й конкурентів: і дітей, і ромів. Коли приходить сезон, вони оббивають верхівки, а я збираю тільки понизу. Маю й інші хобі. Наприклад, вишиваю картини. Лише на кухні в мене більше п’ятнадцяти робіт. Працюю найбільше вечорами та взимку. Малюю на полотні нитками, бісер не застосовую. Ниток усе ж більше розмаїття кольорів, більше можна фантазувати. Картини не продаю, бо в них вкладено частку душі. Не хочеться відривати їх від серця».
Також жінка наголошує, що любить читати, деякі книги перечитує вже втретє і щоразу знаходить у них щось нове для себе, по-іншому сприймає зміст. Крім того, їй подобається слухати музику.
« Багато пісень маю на дисках, навіть із відео. Найбільше до снаги народні. Подобається все українське, – зізнається вона.
Відтак співрозмовниця бере в руки відеречко, дивиться, скільки назбирала ожини і пропонує пригоститися журналісту газети «ПОРАДИ».
«У Америці ці ягоди вирощують на величезних плантаціях фермери і продають фармацевтам за великі гроші. У нас же вони ростуть самі і назбирати ожини кожен може задарма, своїми руками. Тож цінуймо те, що маємо і їжмо вітаміни, поки вони свіжі», – каже на прощання енергійна і повна сил жінка.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net