Інь і Янь Боздоського парку: історія собачої любові
Боздоський парк наразі переживає не найкращі часи. Частково він нагадує густий непролазний ліс. Приведено до ладу лише окремі частини території для відпочинку. Інші ж нагадують нетрі у серці Карпат.
Тому й не дивно, що в парку водиться багато диких звірів та птахів.
Звичайно те, що маємо в місті такий багатий тваринний світ – добре, адже це свідчить про сприятливу екологічну ситуацію.
Утім який ліс без єгера, а територія для дозвілля без охоронця?
Має своїх вартових і Боздоський парк. Це – собаки. Біла самка, про яку вже писала газета «Наш Ужгород» і чорний самець.
Вони нагадують Янь і Інь, такі різні та такі віддані один одному. У тварин також буває любов.
Ці двоє – нерозлучні.
Звичайно, те, що вони опинилися в парку є свідченням того, що тварин хтось позбавив домівки і викинув на вулицю.
Питання безпритульних чотирилапих давно не втрачає актуальності і не тільки в Ужгороді.
У нас є ще громадські організації, які опікуються собаками, є притулок, а в менших містах тварини позбавлені навіть такого і їх вбивають.
І все ж, перед тим, як заводити улюбленця, треба серйозно подумати над тим, чи через тиждень-два він не набридне, адже собака – не іграшка.
А охоронці Боздоського парку виживають, харчуючись тим, що їм приносять турботливі містяни. Підгодовують тварин часом і підприємці, що торгують неподалік. Собаки дружелюбні і неагресивні. Тож прикро, що в них немає головного – домівки та люблячого господаря.
