Віктор Орбан на Закарпатті

Нині в Угорщині править політична партія “Фідес” на чолі з прем’єром Віктором Орбаном. Останні події, пов’язані з українською освітньою реформою, показали реальне ставлення цієї особи та його політсили до України. Зрозуміло, що у відповідь українці також відправили Орбана у “чорний список”. Однак варто пам’ятати, що в самій Угорщині далеко не всі розділяють агресивну політику свого прем’єра.

В кінці вересня очільник МЗС Угорщини Петер Сійярто заявив, що його країна “перебуваючи в ЄС, блокуватиме і буде накладати вето на будь-які кроки, які могли б бути подальшим прогресом у процесі європейської інтеграції України”. А вже на цьому тижні після візиту в Ужгород міністр повідомив про намір ініціювати перегляд Угоди про асоціацію України з ЄС. Сійярто, як і прем’єр-міністр Орбан – члени угорської правлячої партії “Фідес – Угорський громадянський союз”. Вона була започаткована ще у 1988 році. З самого початку її очолював Орбан, якому на той час було всього 25. Після довгої боротьби за своє “місце під політичним сонцем” “Фідес” стала однією з двох ключових партій країни поруч з Угорською соціалістичною. У партії були гарні лозунги про демократію і про спрямованість Угорщини в бік розвинутого Заходу, в ЄС, в НАТО. Тоді Орбан хотів нівелювати східний, тобто російський контроль, встановлений ще за часів СРСР після жорсткого придушення Будапештського заколоту у 1956 р.

Зрозуміло, що результатом тих страшних подій стала відверта неприязнь угорців до радянської влади і, як наслідок, до Росії. На початку своєї політичної кар’єри Орбан, як і більшість його співвітчизників, розділяв цю неприязнь. Однак, з часом гнів змінився на милість.

Та й сам Орбан став більше походити на східного чиновника – скандального, корупційного, авторитарного. Перші ознаки “падіння” угорського прем’єра з’явились з історією про “сокирного вбивцю”. У 2004 р. азербайджанський військовослужбовець Раміль Сафаров, перебуваючи у Будапешті на міжнародних навчаннях, зарубав сокирою свого однокурсника, громадянина Вірменії Гургена Маркаряна. За угорським законодавством злочинця було засуджено до довічного ув’язнення. На той момент в Угорщині правила Соціалістична партія.

У 2010-му “Фідес” впевнено перемогла на парламентських виборах. І вже у серпні 2012-го “вбивця з сокирою” за рішенням угорського уряду успішно повернувся на батьківщину, де став національним героєм. Звісно, на Будапешт ринув потік невдоволення з боку Вірменії та країн НАТО, але Орбану було байдуже – він обрав вигідніший для себе сценарій.

Всі ймовірні причини такої поступливості угорського прем’єра пов’язані з отриманням ним коштів за екстрадицію. По-перше, в рік видачі Сафарова Угорщина збиралась продати Азербайджану свої облігації на суму 2-3 млрд євро. Про це повідомлялось у багатьох російських ЗМІ з посиланням на угорське відомство, що опікується держборгом. По-друге, за даними міжнародного Центру досліджень корупції і організованої злочинності (OCCRP), в угорському банку MKB знаходився рахунок офшорної компанії Velasco International, яка належала Орхану Еюбову, сину першого віце-прем’єра Азербайджану Якуба Еюбова. Через декілька днів після повернення Сафарова до Баку, Азербайджан перевів на цей рахунок 7 млн доларів, які пізніше безслідно зникли. Цікаво, що напередодні екстрадиції Сафарова у червні 2012-го Орбан відвідував Баку і зустрічав його саме Еюбов старший.

Напис на плакаті угорської опозиційної партії Együtt: “Азербайджанський президент Алієв: – Здаси “сокирного вбивцю?”; Угорський прем’єр Орбан – Назви суму!”

А в 2014-му році Орбан обрав шлях зближення з Росією, бо йому це було вигідно. Країни підписали документи про спільне будівництво двох нових блоків єдиної в Угорщині АЕС “Пакш”. В рамках проекту Кремль надасть Будапешту державний кредит у розмірі 10 млрд євро, що складає 80% від загальної суми будівництва (12,5 млрд євро). Для Орбана це дуже ласий шматок, і він не збирався від нього відмовлятись. Навіть попри те, що саме 2014-й став початком російської агресії проти України, і вся Європа виступила на її захист.

Звісно, що псувати відносини з Путіним через Україну Орбан не збирався. Тому по початку в угорських провідних ЗМІ не було жодної згадки про російське вторгнення в Україну, присутність військових РФ на Донбасі, підтримку Кремлем бойовиків. Тільки весь час висловлювалась занепокоєність призовом українців угорського походження на фронт. Постійно підкреслювався єдиний пункт: чисельність новобранців угорського походження у %-му співвідношенні до всіх угорців в Україні не повинна перевищувати кількість призовників українського походження у %-му співвідношенні до всіх громадян України українського походження. І все… Не про те писали, що Путін посягнув на територію іншої незалежної держави, що він постачає бойовикам снаряди і військову техніку, що російські військові сновигають зі зброєю по українській землі, і щоденно помирають українці. Тільки стурбованість “відсотковим співвідношенням”. Тоді ж Будапешт почав активно видавати паспорти українцям, що мали угорську національність, особливо чоловікам призовного віку.

У травні 14-го Орбан робить заяву в угорському парламенті: “Угорці, які живуть у Карпатському регіоні, мають право на подвійне громадянство, на права національної спільноти й на автономію”. А ще незадовго до цього у квітні угорський делегат на сесії ПАРЄ заявив, що в Україні діють “приховані сили”, які намагаються захопити владу, а сама Україна – це “штучна держава”, до складу якої входить Закарпаття, яке багато років належало Угорщині.

Все це саме в той час, коли РФ анексувала Крим, а на сході України загострювалась ситуація з сепаратистами.

З 2014-го Орбан щорічно зустрічається з Путіним, а 2017-й взагалі став кульмінаційним: дві зустрічі (лютий, серпень) і дві телефонні розмови (березень, травень). В Угорщині навіть почали жартувати, що Путін приїздить до Будапешту вже як до себе додому, а місцеві барди складають пісні, в яких називають Орбана “міні-Путіним”. Та якщо говорити серйозно, то суть у тому, що політика Орбана напряму пов’язана з грошовим прибутком. Він діє за принципом “гроші не пахнуть” – хто заплатить найбільше, того і підтримаємо”.

Напис на плакаті угорської опозиційної партії DK (Demokratikus Koalíció): “Орбан чи Європа?”

Крім зближення з Росією, угорська влада останнім часом зробила чимало інших помилок, що знизили рівень довіри як до “Фідес”, так і до Орбана особисто.

По-перше, в кінці березня парламент змінив закон про освіту так, що це фактично унеможливило діяльність в Угорщині Центральноєвропейського університету. Його засновником є Джордж Сорос – особистий ворог Орбана. Сталось це попри багатотисячні протести студентів та опозиційних партій.

По-друге, Орбан все більше проявляє свій євроскептицизм, ставлячи під сумнів рішення Брюсселя. Ключовою подією у цьому аспекті стала відмова угорського уряду прийняти 2 тисячі біженців згідно квот ЄС та оспорювання цього питання у суді. Мова про масову міграцію нелегалів з країн Близького Сходу у 2015 році.

Тоді Орбан вирішив обернути міграційну кризу на свою користь. Незважаючи на те, що біженці не мали наміру залишатись в Угорщині та хотіли виїхати в інші європейські держави (зокрема, з вищою оплатою праці), Орбан віддав вказівку не випускати потяги з мігрантами, що рухались до Австрії, мотивуючи це захистом східних кордонів ЄС від нашестя переселенців. Через це тисячам осіб майже місяць довелось вимушено проживати на вокзалі Будапешту, що мало жахливий вигляд в очах угорського населення. З часом провладні ЗМІ почали повідомляти про вбивства, грабежі, зґвалтування та інші звірства, що нібито вчиняються лише мігрантами по відношенню до угорців. Звичайно ж, корінне населення країни почало відчувати не лише відразу, але і страх та лють до біженців. Тому коли по всіх угорських містах почали з’являтись відверті антиміграційні банери угорською мовою, які запевняли, що тільки “Фідес” з її жорсткою політикою проти біженців вирішить цю проблему, занепокоєний електорат радо погодився з цим. Уряд побудував стіну з колючим дротом на південному кордоні з Сербією, і рейтинги “Фідес” почали рости. Схема “сам створив проблему – сам героїчно її вирішив” успішно спрацювала.

Але в кінці минулого місяця Орбан зробив ключову помилку, обернувши свою ж зброю проти себе. І ця помилка може значно похитнути довіру угорців до свого лідера. Так, власник пансіонату в угорському селищі Őcsény планував безкоштовно розмістити у себе легальних біженців. Коли про це дізнались його односельчани, то серйозно пошкодили його автомобіль та пригрозили фізичною розправою. Через декілька днів після інциденту журналісти запитали Орбана, що він думає з цього приводу, і отримали відповідь: “Дуже правильно, що вони (ред., – мешканці Őcsény) твердо, голосно і розумно висловили свою думку”.

Після цієї заяви на політика ринула хвиля звинувачень. “Той факт, що обраний політичний лідер виступає на боці насильницьких злочинців в такому явно очевидному випадку, є моральним дном найтемніших періодів світової історії, яким є зараз уряд Орбана, і, на жаль, угорське суспільство…”, – пише один з журналістів Угорщини Sarkadi Zsolt, повідомляє 112.ua.

Всі ці ситуації, а також загальне невдоволення населення Угорщини рівнем корумпованості в державі, зближенням Орбана з Путіним, низькими заробітними платами може суттєво вплинути на репутацію “Фідес” та її керівника. А у квітні 2018-го в Угорщині відбудуться чергові парламентські вибори. І хоча зараз рейтинги “Фідес” найвищі з-поміж усіх політичних сил країни, минулого місяця голова опозиційної партії Együtt заявив про об’єднання 8 угорських політпартій для перемоги над Орбаном. Лідера країни така ситуація змушує шукати новий електорат. І його показова турбота про мовні права етнічних угорців, які проживають в Закарпатті, спрямована саме на це.

Але українцям потрібно розуміти, що угорський народ і Орбан – не одне й те саме. Якими б не були політичні інтриги останнього, Україна та Угорщина повинні залишатися дружніми країнами.

Підготував Святослав Богданов

zakarpatpost.net