Як ужгородський Геракл зцілює людей

[Total: 0    Average: 0/5]

У пам’ятки, яка оздоблює подвір’я Ужгородського замку, досить дивна і цікава історія

Відлили Геракла в 1842 році на заводі у селі Тур’я-Ремета, що в Перечинському районі. Кажуть, що автором скульптури є місцевий талановитий майстер на прізвище Кінне, роботи якого були відомі далеко за межами Закарпаття, пише газета  «Наш Ужгород».

А ливарний цех на Перечинщині відкрили у 1809 році. Після цього в селі почали оселятися фахівці з Австрії, Німеччини, Угорщини. Підприємство набувало все більшої потужності і крім предметів побуту, серед яких були хрести, печі та огорожі, на ньому виготовлялися справжні витвори мистецтва. Наприклад, статуя Геракла.

Обкладинка газети «Наш Ужгород» з Гераклом

Але таких пам’яток було багато. Навіть сьогодні в закарпатського античного героя є двійник у словацькому місті Сніна, також відлитий у Тур’я-Реметі.

Що цікаво, завод активно працював на експорт і клеймо на продукції для престижу ставив не Turje Remete, а «Унгвар» (Ужгород).

Відтак скульптура, яку було виготовлено на замовлення, у тому ж таки році перебралася до села Ужок Великоберезнянського району.

Оскільки там був водолікувальний курорт, Геракл своєю величчю був ніби його охоронцем. Там, на правому березі Ужа з давніх – давен були відомі людям джерела «квасної води».

До оздоровниці, де навіть зараз є 13 джерел лікувальної води, з’їжджалися поважні гості з різних країн Європи. Ужоцькі води вабили до себе як місцевих чиновників та духівників, так і представників аристократії великих міст, переважно польських. До нас дійшли відомості про те, що три з цих джерел використовувалися для пиття; чотири (завдяки температурі близько 11 градусів за Цельсієм), підігрітих для купання, допомагали при поганому самопочутті, неврозах, катарах дихальних шляхів, у гінекології. Про інші письмові згадки не збереглися. Свого часу ужоцькі мінеральні джерела мали назви – Берченій, Геркулес, Бела, Ласло…

«Золотий вік» водолікувального курорту припадає на ХІХ століття. Оздоровницю було оснащено модерним на ті часи купельним обладнанням, достатньою кількістю будов, липово-смерековим парком із фонтанами і статуями, однією з яких був і Геракл, якого заслужено вважають найдавнішою пам’яткою залізоливарного мистецтва Закарпаття.

Більше того, мінеральне джерело із однойменною назвою користувалося найбільшим попитом.

Скульптура давньогрецького героя знаходилася саме біля нього.

Досі ширяться легенди про те, що ті, хто купався в цілющих водах «Геракла», набували неймовірної сили, якою славився античний герой. Кажуть, що там любив проводити час найсильніший чоловік світу ХХ століття – легендарний Іван Фірцак із Іршавщини. Скупатися в джерелі вважалося щастям. Через компоненти, що містилися у воді, вона дійсно покращувала самопочуття, добре впливала на шкіру та допомагала зміцнювати імунітет ослаблим від щоденної важкої праці закарпатцям, які більшість часу повинні були заробляти на хліб щоденний. Однак більше таланило пірнути в диво-джерело усе ж поважним вельможам та гостям-іноземцям.

І ще, зі слів старожилів, неподалік від Геракла була статуя Венери. У криницю, яку вона «охороняла», занурювалися жінки.

У записаній 1991 року Іваном Сеньком легенді сказано, що ужоцьку Афродіту «розбили» під час боїв, що проходили тут у 1914 -1915 рр. Однак то тільки легенда… Місцеві мешканці, щоправда, не знали імен героїв і у своїх переказах по-різному іменували статуї , називаючи їх і «моцний хлоп» та «файна жона» і «желізний Іван» та «желізна діва», і навіть іронічно – «смолавий дідо» й «гола баба»… Не читали ж вони міфів Давньої Греції, не знали про подвиги навіть своїх земляків, не те що про літературних персонажів.

Нині побутує думка про те, що Ужоцький курорт було знищено внаслідок боїв Першої світової війни. Однак насправді його занепад почався задовго до цього через зміну власників. Війна тільки поставила крапку над «і» й посприяла повному запустінню визначного куточка нашого краю. У тридцятих роках минулого століття багато писали і про необхідність відродження Ужоцького курорту, однак справа затягнулася надовго…

Отже, в Ужку скульптура знаходилась аж до кінця Другої світової війни, поки курорт не перестав функціонувати.

Нині славнозвісний Геракл, що катує отруйну Лернейську гідру, знаходиться на подвір’ї Ужгородського замку.

Перевіз його до обласного центру перший директор Закарпатського краєзнавчого музею Петро Сова у 1947 році.

Стоїть він зараз на великому камені одразу за замковою брамою і є однією з найбільших (за винятком одинадцятиметрового воїна, що знаходиться на кордоні зі Словаччиною) та найдавнішою скульптурою міста. Розміри пам’ятки дійсно вражають, як і те, як досконало багато років тому могли відлити скульптуру талановиті місцеві майстри. Загалом Гераклу у світі встановлено чи не найбільше пам’ятників із усіх міфічних героїв.

А наш старовинний чавунний Геракл є дуже символічним не тільки для Ужгорода, але й для держави загалом, адже наразі залишається єдиною в Україні цінною статуєю давньогрецькому персонажу. Пам’ятка, що відтворює перший подвиг велетня, знаходиться на території окупованого Криму.

А щодо символізму, то варто передусім звернути увагу на число два. По-перше, у скульптурі відображено другий із дванадцяти подвигів героя, а в обласному центрі Закарпаття, гордістю якого є річка, що протікає через центральну частину, колись було саме два Ужі – Великий та Малий. Щоправда, меншу водойму згодом заховали у труби, аби вона текла під містом. По-друге, велич сина Зевса надає в певній мірі звитяги й самому Ужгороду.

Крім того, для всієї Срібної Землі боротьба Геракла зі змієм означала перемогу людей над силами зла, адже край часто перебував під владою різних держав, які насаджували закарпатцям власний устрій, правила, мову та навіть нерідко – норми життя. А ще наші пращури не дуже любили плазунів, які винищували худобу і яких вони боялися, тож велетень вважався їм дійсно героєм, гідним наслідування. До того ж, як йдеться у деяких джерелах, подвиг Геракла вимагав не тільки сили, а й розуму, нестандартного мислення. Сама гідра і її помічник, гігантський рак, символізують водну стихію, яка не раз наганяла на місцеве населення жах паводками і до цих пір загрожує місту підтопленнями.

Тай героя відтворено точно з дотриманням усіх пропорцій. Це видно з того, як передано м’язи на його оголеному тілі.

Цікаво, що туристи на різних форумах пишуть про Геракла. Багато хто вважає, що статую наділено неабиякими магічними властивостями, недарма ж вона довго знаходилася біля цілющого джерела.

Отже, не дивно, що дехто приходить до замку навмисне, аби не просто побачити пам’ятку, а ще й вилікуватися від різних недуг. Для цього, як йдеться в подібних повідомленнях-звітах, достатньо однією рукою торкнутися Геракла, а іншу прикласти до хворого місця.

І подібним чином, виявляється, вже оздоровилося чимало тих, хто вірить у таємничу силу статуї.

Звісно, вилікував людей не сам Геракл, а віра в диво і тверде внутрішнє переконання. Однак тішить той факт, що пам’ятка приваблює в наш край гостей і залишається цінною навіть тепер, коли в місті встановлено десятки не менш оригінальних міні-скульптур.

Марина АЛДОН, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.