Відомий актор Юрій Дяк про Ужгород, власний віртуальний світ та гори

[Total: 0    Average: 0/5]

Днями в академічному обласному театрі ляльок «Бавка» пройшла з аншлагом вистава прибалтійського режисера Давіса Колбергса «Лайкнутий».

Актор Юрій Дяк, який грає у цій моновиставі приїхав до Ужгорода на запрошення газети «НЕДІЛЯ», яка готується до 15-річчя видання, та організувала спеціальний творчий проект до ювілею під назвою «15 вечорів з газетою «НЕДІЛЯ».

З листопада 2017 по грудень 2018 року, щомісяця на різних концертних майданчиках проходитимуть концерти, літературні вечори, вистави та творчі зустрічі з відомими особистостями.

>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

А перед виставою, актор театру і кіно Юрій Дяк у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» зустрівся з колективом газети та поділився враженнями про Ужгород, думками з приводу соціальних мереж та трохи привідкрив завісу над закуліссям особистого життя.

– Пане Юрію, Ви в Ужгороді вперше?

– Так.

– І які враження від міста?

– Мені дуже сподобався Ужгород. Компактний, оригінальний, із своєрідною старовинною європейською архітектурою. Дуже вразили міні-скульптури. Усі вони різні, усі цікаві, і в кожної з них своя історія. Та й як їх багато! Також приємно вразили живописні набережні, річка Уж, що протікає через місто. Загалом, Ужгород мені нагадав якесь затишне австрійське містечко. Я побачив багато спільного у фасадах споруд. А які дивні вузенькі  бруковані вулиці…  Видно, що тут наклала відбиток австро-угорська доба. Як на мене, тут жити дуже затишно і спокійно.

– А Закарпаття чим Вам запам’ятається?

– На Закарпатті я теж вперше. А от у Карпатах бував раніше, але з боку іншої області. Гори взагалі дуже люблю. Мені надзвичайно імпонує лісиста місцевість. Там людина розслабляється, відключається від усіх буденних справ і відчуває повну гармонію з природою.

– «Лакнутий» – вистава, яку Ви привезли до Ужгорода – про життя у соцмережах. А самі Ви часто «сидите» у Фейсбуці?

– На жаль, так. Я спостерігаю за реакцією людей, як вони сприйняли ту чи іншу роботу, які в них враження, які вони пишуть коментарі. Хочемо ми цього чи ні, а Інтернет став частиною нашого життя. Телефони тепер у кожного. І всі ми щось там читаємо, дивимось, ділимось враженнями. Віртуальний світ переплетений із реальним. Тому вистава і близька усім.

– А де саме Ви черпаєте інформацію: у книжках, газетах, у телевізорі чи в Інтернеті?

– Телевізор не дивлюся взагалі. Книжок свого часу перечитав дуже багато. Загалом читати я дуже люблю, але наразі для цього в мене немає часу. Літературою цікавлюся різною, вона дуже багато дає людині для саморозвитку. Тепер у мене є кілька улюблених сайтів, де знаходжу  не тільки новини, а все, що мене цікавить. Так, інформацію черпаю в Інтернеті.

– Свою першу виставу можете пригадати?

– Це було ще в студентські роки.

– Моновиставу важко грати?

– Будь-яка роль – це відповідальність. І не має значення, скільки на сцені акторів. На тебе все одно дивляться всі глядачі. Навіть у епізодичній ролі треба працювати на повну потужність, віддавати себе цілковито роботі. Так, моновистава – це коли всі погляди спрямовані лише на тебе,  коли  вся увага прикута лише до твоєї гри. Але відповідальність завжди однакова.  А грати цікаво різні ролі.

– Спасибі Вам за «Лайкнутого», якого Ви подарували Ужгороду. Успіхів Вам у творчості та здійснення всіх планів і задумів.

Із архіву zakarpatpost.net: Юрій ДЯК народився 5 липня 1987 року на Вінниччині. У 2010 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого у 2010 році.  Ролі у кіно: «Жіночий лікар», «Закохані у Київ», «Чудо», «Брат за брата», «Доярка з Хацапетівки-3» та інші. Вистави: «Прощальне танго»,  « №13», «1001 пристрасть або дрібниці життя», «Чорні діви», «Дохідне місце», «Дон Кіхот. 1938», «Ревізор» та інші.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net

 

Comments are closed.