АНОНС. Закарпатський кінолог: «Собаки вміють прогнозувати погоду, 14 разів згадуються у Біблії і можуть бути ревниві»

[Total: 0    Average: 0/5]

Напередодні 2018 року, що буде роком Собаки, ми вирішили зустрітися з людиною, яка знається на цих тваринах краще за інших і вже 40 років їх виховує

Кажуть: скажи мені хто, твій друг, і я скажу, хто ти. Оскільки найкращим другом людини є собака, то логічно, що за характером чотирилапого можна судити й про його господаря.

>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

Справді собака була першою твариною, яку приручила людина, а  нині ці милі домашні улюбленці за популярністю серед людей займають перше місце. Оскільки 2018 рік за китайським календарем є роком Собаки, ми вирішили поспілкуватися з професійним кінологом із сорокарічним стажем Йосипом Січем з Хуста і попросили його розповісти про зв’язок господарів із підопічними, про своє незвичне і надзвичайно цікаве заняття та про кумедні випадки з власної практики роботи з чотирилапими.

– Пане Йосипу, Ви в дитинстві любили собак? Звідки таке захоплення?

Обкладинка свіжого номера закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

– Я любив і люблю не лише собак, а всіх тварин. А собаками займаюся справді з дитинства, з восьми років. То було, звісно, дитяче хобі, а не кінологія, але, певно, саме той період став поштовхом до того, що я вирішив присвятити цій справі життя і зараз кінологією займаюся серйозно. Пам’ятаю, першого мого собаку звали Пальма. У мене завжди були вівчарки. Батьки їх теж любили, але вміння спілкуватися з собаками я перейняв від дядька.

– Коли саме у Вас з’явилася перша німецька вівчарка?

– У 1972 році. То було ще до армії. Мій дядько працював начальником прикордонної застави, мені з ним було дуже цікаво. Багато часу проводив разом із ним. Там проходили всі мої шкільні канікули. У 13 років я вже серйозно займався вівчарками – вмів прокладати слід на заставі, навчав собак команд на затримання.

– Тобто в армію Ви прийшли вже з чималим багажем знань?

– Так. Більше того, я перший на Закарпатті і один із перших в Україні призивався з власними собаками.

– Чому ви вибрали для себе саме сильних духом підопічних… не болонок, не спанієлів, не коллі, а справжніх королів собак – вівчарок.

– Є три типи людей. Перший – люди сміливі і спортивні, впевнені в собі, які ніколи не сидять на місці, вони вибирають службові породи – ротвейлерів, вівчарок, доберманів. Другий – артисти, актори, люди гламурні, які люблять фотографуватися з тваринами, одягати їх, як і себе, робити їм зачіски. Ці люди  надають перевагу декоративним породам, тварин носять на руках. І третій тип – ті, хто не впевнений у собі, вони вибирають бійцівських собак, шукаючи у грізному  собаці захисту. Але чотирилапий є агресивним передусім до інших тварин, а не до людей.

– А чи правда те, що собака переймає певні риси характеру від господаря. Наприклад, ґазда крикливий, тварина теж постійно починає нервувати. Керуючись багаторічним досвідом, можете це підтвердити чи спростувати?

– Усі собаки такі, як господар. Усі! Більшість людей, збираючись придбати улюбленця, дуже відповідально підходить до вибору. Незважаючи на переваги тієї чи іншої породи, в першу чергу привертають увагу саме зовнішні ознаки тварини, які можуть нагадувати майбутньому власнику самого себе. За коментарями багатьох психологів, це пов’язано з інтуїцією людини, оскільки в підсвідомості кожен сподівається на емоційну близькість саме з такою собакою.

Спочатку схожість може бути помітною тільки господареві тварини. Але коли собака звикає до нового будинку і стає повноцінним членом сім’ї, навіть сторонні люди помічають, як схожі власник і вихованець. Найчастіше схожість настільки велика, що важко визначити, хто більше кого нагадує і з чим саме це пов’язано. Однак очевидно, що людина і тварина дійсно дуже близькі. Часом це проявляється не тільки в зовнішній схожості, а й у поведінці, звичках, манерах. Хорошим прикладом є те, що собака нерідко переймає образ життя власника. Так, займаючись спортом або подорожуючи разом з господарем, тварина має підтягнутий, здоровий вигляд і схожий темперамент. Більше того, кругловиді люди часто вибирають «мордатих» тварин – бульдога, мастифа, люди з витягнутим обличчям нерідко заводять добермана, коллі, вівчарку.

Крім зовнішньої схожості вихованця і господаря, існує ще й психологічний зв’язок. Вважається, що щоденне спілкування і взаємодія з тваринами можуть допомогти людині впоратися з деякими захворюваннями. Багато вчених стверджують, що причиною цього є емоційний зв’язок між вихованцем і його власником, який здатен позитивно впливати на зміни в організмі людини. Наприклад, для лікування дітей з обмеженими можливостями нерідко застосовується каніс-терапія. Заняття передбачають тісний фізичний і емоційний контакт дитини з собакою. Завдяки цьому діти з різними порушеннями нервової системи і опорно-рухового апарату швидше соціалізуються і починають краще орієнтуватися в навколишньому світі.

– Правда, що вівчарки є найрозумнішими собаками у світі?

– Так. Свого часу Стенлі Корен склав рейтинг найрозумніших собак, де в трійці лідерів опинилася німецька вівчарка. Ця порода є універсальною – з неї виходять прекрасний поводир, охоронець, пастуший собака і просто собака, який є членом сім’ї. Вівчарки  служать у поліції, затримують на прикордонних постах злочинців, несуть варту у зоні АТО.

Чи правда, що вівчарка – собака одного господаря і навіть їжу від інших членів родини з рук може не приймати, якщо ґазди немає вдома? Які курйози траплялися в закарпатського кінолога з улюбленцями? Що він думає про  новий закон про реєстрацію котів та собак?

Про це та інше читайте у свіжому номері закарпатської газети «НЕДІЛЯ».

У продажу від 22 грудня.

zakarpatpost.net

Comments are closed.