АНОНС. Чому на Різдво чорту раді чи не в кожній закарпатській хаті?

[Total: 0    Average: 0/5]

Вертепи на Закарпатті багаті як на позитивних, так і на  негативних персонажів. У кожному районі, у кожному селі свої звичаї, тож якось узагальнювати їх у розрізі такого багатого на обряди свята, як Різдво, важко.

Проте чи не кожен бетлегем у нашому краї крім діда, ангелів та пастухів супроводжує чорт. Чому саме нечиста сила і чому її так охоче впускають до осель наші земляки? І не лише до будинків, але й до церков! Більше того, їм навіть платять гроші, пише газета «НЕДІЛЯ».

>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

Зазвичай закарпатські чорти невинні. Зла нікому не роблять, але все ж… назвати їх позитивними персонажами аж ніяк не можна…

Обкладинка свіжого номера закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

Як розповіла керівниця одного з колядницьких гуртів Світлана Липей, на роль  нечистого у  вертепному дійстві погоджуються далеко не всі. «Я працюю переважно з дітьми і можу впевнено заявити, що чортиками стають переважно непосидючі школярі – як серед хлопчиків, так і серед дівчат. Їхню поведінку в повсякденному житті янгольською назвати не можна», – наголосила жінка.

Та це лише суб’єктивна думка окремої людини. Але звідки ж у нашому такому побожному  краї така дивна різдвяна традиція? Тим більше що з наближенням іншого свята – Хелоуїна у нас так гарячково борються з чортами,  що в декого аж піна з рота йде. А от на  Різдво тих же персонажів зустрічають із розпростертими обіймами.

Відомий український фольклорист, літературознавець, бібліограф, мистецтвознавець і педагог, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта у інтерв’ю газеті «НЕДІЛЯ» заявив, що з чортами у закарпатців дуже давній фольклорний зв’язок, вони фігурують у наших казках із давніх-давен, скоріш за все, через те, що люди їх боялися і намагалися або задобрити або висміяти. Більше того, за однією із записаних ним легенд, чорт живе саме в нашій області. Якщо конкретніше  – у Хусті. Адже назва міста пов’язана власне з хвостом нечистого, який переставляв із місця на місце гори і одна з них, впавши, прищемила йому хвіст. Тож нещасний щосили кричав на весь світ на місцевому діалекті: «Йой! Хвуст! Хвуст!»  А люди недочули і прозвали ту місцину Хустом, подумавши, що він вигукує назву населеного пункту. Тож згідно з переказом чортик залишився без хвоста, а тим пагорбом, де це трапилось,  і є Хустська Замкова гора.

Проте під час пошуків людини, яка у закарпатському бетлегемі виконує роль бісеняти, траплялися дуже кумедні випадки. Перехожі усміхались і коментували, що практично кожен другий зустрічний може претендувати на цю роль. Дехто ж радив піти в міську раду, мовляв, там нечистого можна знайти точно. Утім, відшукавши таки виконавця ролі різдвяного чорта, вдалося з’ясувати, що часто під час візитів до краян діти найбільше з-поміж усіх колядників цікавляться саме цим персонажем. «Від мене ніколи не плакала жодна дитина, коли я одягався в чорта, – каже аніматор Віктор Світлик. – А от коли наряджався Дідом Морозом, нерідко були сльози, навіть істерики, втечі до мами, виховательки, вчительки і гра у схованки. Пояснити таке важко, адже чортик подарунки не роздає, однак він смішний. Напевно, це й є ключем до всенародного визнання».

До речі, рогатий присутній у вертепних дійствах не лише закарпатців, він супроводжує колядників по всій Україні. А на римо-католицьке свято Мікулаша він разом зі святим Миколаєм іде до малюків і неслухняним дарує прутики.

Як ставиться церква до чортячих витівок, чи є зараз екзорцисти, чому закарпатські дівчата ворожать на Різдво?

Про це та інше читайте у свіжому номері закарпатської газети «НЕДІЛЯ».

У продажу від 29 грудня.

zakarpatpost.net

Comments are closed.