Неправильне виховання часом може негативно вплинути на подальшу долю дитини, розвити в ній комплекси або, навпаки, зробити поведінку зовсім не такою, про яку мріють батьки, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Мені було 12 років, і я завжди задивлялася на старшу за себе на 2 роки подругу – як вона фарбується, як поводиться. Мені хотілося бути такою ж. Тим більше що саме її батьки завжди ставили мені в приклад – як вона миє посуд, як прибирає, як допомагає мамі.
Мене ж називали шульгою, мовляв, руки не з того місця ростуть, бо я часто розбивала посуд… я справді була ліворукою, тож такі докори сприймала болісно.
Того разу я вперше в житті взяла мамину косметику і нафарбувалася. Наводити стрілки на очах було важко, пальці трусилися, то вони вийшли трохи кривими. Губи підфарбувала теж далеко не ідеально, але я собою пишалася: в мене вийшло, я це зробила! Припудрила щоки, нанесла рум’яна і вдоволена хотіла показати мамі свій макіяж.
Батьки розмовляли на вулиці з сусідами. Там була компанія десь із 12 осіб. Я щасливо вибігла і закричала: «Мамо! Дивись! Я нафарбувалася!» Батько подивився на мене і без роздумів в’їхав долонею в обличчя. Я отримала такого ляпаса, що мало не впала. Він сказав тільки: «Негайно змий! Ти, як хвойда! Щоб більше ніколи такого не бачив».
Я розплакалась. Пішла у хату і довго не могла заспокоїтись. Було образливо і соромно перед людьми.
Між собою за цей інцидент батьки посварилися так, що кілька днів не розмовляли.
Справа в тому, що батька дратувало, коли фарбувалася мама. Він викидав її яскраво-червоні помади, а вона щоразу, щоб пограти йому на нервах, купувала собі все дорожчі й дорожчі. Це ж стосувалося й коротких спідниць.
Тож згодом це все перенеслося на мене.
Звичайно, хотілося бунтувати, протестувати і робити навпаки, адже багатьом підліткам притаманна саме така поведінка. А ще й мама з того часу починала підбурювати мене фарбуватися, купила мені косметику, аби ще більше виводити батька з себе. Більше він мене не бив, але часто відправляв змивати той невдалий і навіть смішний макіяж. У 13 років я так захопилася, що фарбувалася навіть у школу. Там теж мені перепадало від класного керівника, яка писала зауваження у щоденнику. Та мама вдоволено ставила підпис, мовляв, ознайомлена і все добре, вона про все знає.
Поступово до моїх експериментів над собою всі звикли. Ніхто вже нічого не казав, навіть не помічав. Сусідки, коли бачили мене у коротких спідницях і з яскравим макіяжем не раз казали мамі: «Дивись, бо дочка курвою в тебе виросте!» Мама ж тільки сміялася.
Курвою у прямому значенні слова я так і не стала, але часто мені досі хочеться протестувати проти якихось шаблонів, стандартів, загальної думки.
А так, до речі, саме так… осудами та нав’язуванням власних позицій потім ламаються людські життя.
Коментар психолога
«Є таке поняття, як соціальні установки, куди входить і те, що нам нав’язують батьки, у тому числі – звичаї, обряди, тобто, як вони раніше жили, – каже Яна РЕГА. – Зараз дуже багато старих стереотипів уже втратили актуальність, суспільство змінюється, стає інакшим. І власне такі установки інколи збивають людину з дороги, яку вона для себе обрала. Через батьківський авторитет молодій людині часто важко опиратися тим речам, які нав’язують рідні і таким чином діти виконують волю батьків, а потім розуміють, що відбувається щось не так, усвідомлюють, що нещасливі в тих умовах, у яких опинилися. Їх не влаштовує новостворена родина, робота, те, де вони живуть через те, що послухали пораду батьків. Із такими питаннями до психологів звертаються дуже часто. І майже в кожній консультації ми пересвідчуємось, що присутня соціальна установка, нав’язані іншими ідеї».
Дарина ЮРЧАК, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net