Чи знаєте ви, де Закарпатті є столиця великодніх яєць
А також у цьому селі жінки виготовляють пасхальні атрибути зі страусиних, гусячих, качачих, перепелячих яєць
Є на Закарпатті багато різних цікавинок і унікальних населених пунктів, про які варто знати кожному. Скажімо, про столицю лозоплетіння нині відомо всій Україні, а от про писанкарське село на Хустщині, знають не всі, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Сокирниця – село, відоме з 1389 року, коли воно вперше згадується в документах
Згідно з легендою, колись там жив опришок. Він побудував собі серед лісу хатку, повирізав дерева, щоб утворилася ділянка для обробітку землі. Невдовзі це місце запримітили інші волелюбні закарпатці, яким не хотілося працювати на панів і почали оселятися поблизу. А свого ватажка прозвали Сокиркою. Так і утворилося село.
Якось Сокира захотів напитися води, під’їхав до власноруч викопаного колодязя, а кінь з невідомої причини злякався, став на диби та й скинув вершника в колодязь, де той і втопився. Пригнічені такою втратою опришки тільки й змогли сказати: «Не колодязь собі викопав Сокирка, а могилу». Колодязь з тілом засипали, а місце стали називати Сокирівським колодязем.
У селі збереглася унікальна старовинна церква Святого Миколи Чудотворця, що є однією найвідоміших дерев’яних церков Закарпаття. Реставратори вважають, що її збудували в селі Шашвар (нині Тросник Виноградівського р-ну) на початку 17 ст. Спочатку храм був хатнього типу та вкритий соломою. У 1770 р. церкву перенесли в Сокирницю та перебудували до сучасного вигляду.
Але не тільки цим славиться Сокирниця. Тут чи не кожна господиня робить великодні писанки, мальованки, декорує яйця найрізноманітнішими підручними матеріалами. Більше того, село можна сміливо назвати закарпатською столицею писанкарства.
Адже тамтешні майстрині зайняті виготовленням диво-витворів не тиждень-два перед Пасхою, а майже півроку.
Скажімо, Марія Петечел виготовляє мальованки вже більше 40 років. Каже, що на художника не вчилась, але хист до образотворчого мистецтва в неї був із дитинства. Проте, на думку умілиці, аби зробити писанку, треба мати не лише талант, але й чисті думки. Допомагають жінці в роботі і дочка, і онучка.
Загалом традиція виготовлення пасхальних яєць у Сокирниці доволі давня. У окремих родинах одночасно працюють над виробами аж три покоління господинь одночасно. Цікаво, що до роботи над оздобленням маленьких шедеврів інколи беруться навіть семирічні хлопчики та молоді хлопці. Та найбільшими хранительками знань у селі вважаються найстарші жінки.
– Із 5217 осіб усього населення, не менше 150 сімей точно трудяться над декоруванням яєць. Є в нас одна бабуся, Юлія, що вже чотири десятиліття займається писанкарством, – каже Марія Баняс. – Особисто я захоплююся «яєчним мистецтвом» усього років 8. Ніхто з нас не закінчував спеціалізованих вищих навчальних закладів, не є фахівцем у галузі народної творчості, кожен вчився майстерності самотужки. Добре, що тепер є Інтернет і молодь черпає чимало ідей звідти, доповнюючи їх власними задумами.
– Працювати з великодніми яйцями мене навчила мама. Спочатку я повторювала те, що показувала вона, далі – самотужки почала вигадували і застосовувати на практиці власні методики. Зараз хенд-мейд взагалі є дуже популярним. До речі, це мистецтво вже більше20 років, як стало невід’ємною часткою мого життя. Радію, що у роботі часто мені допомагає дочка Наталка. Колись вона неодмінно передасть усі вміння і своїм дітям, – каже інша сокирничанка Марія Ковач.
Розмаїття Сокирницьких писанок включає більше тисячі видів прикрас. Кожна майстриня використовує під час творчого процесу власні техніки, тому кожен виріб виходить індивідуальним, авторським.
– Я працюю і з намистинками, і зі стрічками, і виготовляю мальованки, крапанки, шрябанки, витинанки. Загалом користуюся в роботі приблизно сотнею технік. Особливо малечі подобаються яйця, оздоблені у техніці декупажу, квіллінгу (мистецтво виготовлення плоских або об’ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу), скрапбукінгу, бісероплетіння, канзаші, причепурені тасьмою, мереживом та стрічками – ділиться думками умілиця з більш ніж двадцятирічним стажем Анна Фречка.
Утім кропітка робота є не такою легкою, як здається на перший погляд. Аби зробити один витвір, потрібно потрудитись не один день.
– Якщо роблю квіллінг, то можу тиждень лише папірці скручувати, адже потрібні заготовки різних кольорів. Відтак кілька днів потім треба обклеювати яйця. Далі використовую інші методики, скажімо, декупаж. Однак навіть у найпростішій техніці за добу більше, ніж 15 виробів зробити не можна. Крім того, підручні матеріали – фарби, намистинки, стрічки та інше доводиться везти із-за кордону, що додатково стримує виробничий процес, – розповідає інша писанкарка Світлана Шустур.
Виготовляють сокирничанки і мотанки (з ниток), і обв’язують яйця за допомогою крючка, і обліплюють полімерною глиною, і обклеюють різними крупами, зернинами, тканиною, гофрованим папером, навіть поштовими марками.
– Просто пофарбувати яйця харчовими барвниками, чи залишити на них кілька закручених штрихів писачком – це не по-нашому, не по-закарпатськи, – каже Марія Петечел. – Треба якось здивувати інших. Наш народ звик до різноманіття, і не лише в кольорах. Навіть писанки у нас зі своїм орнаментом, багатим на символи та знаки. До того ж я переконана, що великодні яйця – це безмежний простір для польоту фантазії і реалізації найсміливіших задумів.
Творча уява сокирницьких умілиць дійсно вражає. Великі гусячі яйця вони майстерно перетворюють на неординарні і цікаві витвори, скажімо, на пасхальні корзинки, на курчаткок, півників, ведмедиків, зайченят, овечок чи козенят, на строкаті букети та інші рукодільні дива. З пап’є-маше винахідливі жінки роблять вишукані муляжі писанок, із курячих – яскраві мальованки та космічні крашанки, із перепелячих – оригінальні пасхальні намиста, зі страусиних же – справжні «яйця Фаберже».
Цікаво, що працювати над виробами сокирничанки починають ще восени-взимку і трудяться аж до Великодня. Дехто продає яйця на ринку по 30-40 гривень, дехто – дарує хрещеникам, дітям родичів і знайомих, або дуже бідним односельцям. Взагалі пасхальні атрибути у селі дуже цінуються і на Великдень у Сокирниці хата неодмінно повинна бути прикрашена писанками ручної роботи.
Оксана ПРИЙМАК, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
