Чи справді негативні думки впливають на здоров’я?
Виявляється, стан здоров’я залежить не лише від того, скільки часу ви приділяєте спорту, але й від того, як ви сприймаєте свою фізичну підготовку.
Якщо ви вже провалили новорічні обіцянки зайнятися спортом, спробуйте не концентруватися надто сильно на тому, чого ви не зробили. Нове дослідження виявило дивовижний зв’язок між думками людей та їхнім здоров’ям, пише ВВС.Україна.
Якщо людина надто негативно сприймає свою фізичну форму, вона може “такими думками в прямому сенсі погіршити свій стан здоров’я”.
Вчені зі Стенфордського університету в США вивчили дані про смертність 61 тисячі дорослих.
Дані, зібрані впродовж 21 року, містили інформацію про фізичну активність людей, а головне – про їхню думку з приводу того, чи займаються вони спортом більше чи менше, ніж їхні однолітки.
Протягом двох десятиліть деякі з учасників дослідження померли від різних хвороб.
Аналізуючи різні чинники, які могли вплинути на здоров’я учасників, дослідники виявили дещо надзвичайне.
Люди, які думали, що займаються спортом менше, ніж їхні однолітки, померли раніше, ніж ті, хто вважав, що приділяє фізичній активності більше часу, хоча в реальності так не було.
Цей ефект зберігався, навіть коли вчені враховували інші чинники, приміром, загальний стан здоров’я учасників та куріння.
Те, що фізична активність позитивно впливає на тривалість життя – відомо усім. Але, як виявляється, й наше сприйняття своєї фізичної підготовки також має значення.
Авторка дослідження Октавія Царт зі Стенфордського університету зізналась, що ідея цього експерименту виникла в неї після вступу до аспірантури.
Коли дівчина переїхала до Каліфорнії, її вразила кількість людей на вулиці в спортивному одязі – здавалося, що всі навколо тільки те й роблять, що займаються спортом.
Октавія, яка жила до цього в Лондоні, завжди вважала себе досить спортивною – вона часто їздила на велосипеді і відвідувала спортзал.
Але порівняно зі своїм новим оточенням вона раптом відчула, що її фізична форма не на належному рівні.
Жінка замислилася, чи може думка про те, що ви замаєтеся спортом менше, ніж ваші однолітки, негативно впливати на здоров’я. Її припущення виявилося правильним.
Царт з’ясувала, що у людей, які вважали свій спосіб життя менш активним, ніж в однолітків, ризик смертності був на 71% вищий, ніж у тих, хто був упевнений, що займається спортом частіше за всіх інших.
Досить дивний висновок. Але існує принаймні три можливі причини, чому наше уявлення про свою спортивну підготовку може впливати на здоров’я.
Перша полягає в тому, що коли ми думаємо, що не приділяємо достатньо уваги спорту, ми відчуваємо стрес.
Повідомленнями про важливість активного способу життя, які бомбардують нас звідусіль, а також надзвичайно спортивне оточення, змушують нас постійно турбуватися.
Звичайно, такий хронічний стрес може шкодити здоров’ю.
А може це – питання мотивації? Коли ви сприймаєте себе в позитивному світлі, вважаєте, що ви – в гарній фізичній формі, це надихає займатися спортом дедалі більше.
Цю ідею підтверджує дослідження 2015 року. Воно показало, що людина, яка вважає себе менш спортивною, ніж своїх знайомих, швидше за все, й через рік так і не почне займатися спортом.
Виходить, усвідомлення того, що наші друзі досягли більшого, відбиває бажання займатися спортом взагалі.
Третє пояснення ґрунтується на ефекті плацебо – тільки навпаки. Вчені давно довели, що переконання пацієнта в ефективності знеболювального засобу дійсно підвищує вплив препарату на організм.
Зворотне явище – це ноцебо. Ситуація, коли негативні очікування знижують фізіологічний ефект лікування. Ось чому, люди, які насправді були не менш спортивними, ніж їхні друзі, але не усвідомлювали цього, чомусь не отримували всього позитивного впливу від занять спортом.
Правильність цього припущення доводить приклад готельних прибиральників.
Їхнє фізичне навантаження – чимале: вони багато проходять коридорами готелю, штовхаючи важкі візки з рушниками, миють ванни, пилососять підлогу, перестилають постіль.
Але під час опитування, яке 2007 року провела інша дослідниця зі Стенфордського університету Алія Крум, працівники зазначили, що не вважали свою роботою фізичними вправами.
Пізніше одній половині учасників розповіли, яким було їхнє фізичне навантаження і скільки користі вони отримували від нього.
Через чотири тижні в цієї групи прибиральників відзначили зниження ваги і зменшення артеріального тиску.
Таким чином, відколи вони почали вважати свою роботу корисним фізичним навантаженням, вони відчули його переваги і в реальності.
Можливо, вони взялися за роботу з подвійною енергією, або це був лише ефект плацебо.
Все це нагадує висновки дослідження 2003 року, яке виявило, що наше сприйняття віку співвідноситься з фактичним станом нашого здоров’я.
В ході дослідження під назвою “Вайтголл II” науковці спитали у семи тисяч британських держслужбовців, коли, на їхню думку, закінчується середній вік і починається старість.
Коли Ханна Купер та професор сер Майкл Мармот проаналізували дані, вони виявили цікаву закономірність.
Ті, хто вважав, що старість починається у 60 років або раніше, були згодом більш схильні страждати на серцеві захворювання, ніж ті, хто позначив початком старості 70 років і більше.
Можливо ті, хто казав, що старість починається в 60, вже на момент опитування мали слабке здоров’я і почувалися не дуже добре. Або, навпаки, вважаючи, що їм залишилося недовго, не бачили сенсу в заняттях спортом, що згодом й позначалося на їхньому здоров’ї.
Або думки про старість непокоїли їх і спричиняли стрес, що також впливало на стан здоров’я.
Хоча механізм цього явище – не до кінця зрозумілий, усі ці дослідження свідчать, що зв’язок між нашим сприйняттям свого здоров’я і фактичним станом речей дійсно існує.
Такі висновки, однак, ускладнюють роботу державних програм з охорони здоров’я. З одного боку, вони мають розповідати громадянам, яка кількість фізичної активності необхідна для здоров’я людини.
З іншого боку, якщо мета здається надто складною, пропаганда здорового способу життя може взагалі відбивати бажання займатися спортом та сприяти негативним думкам про себе.
Подолати цю дилему – досить складно, доки ми не з’ясуємо точно, що більше впливає на тривалість життя – дійсні заняття спортом або позитивне сприйняття свого стану здоров’я.
Власне, я поки що вчуся цінувати ту фізичну активність, яку мені вдається здійснити.
А також уникаю розмов про тренування зі своїми ультраспортивними друзями, які можуть змусити мене зневіритися у своїх силах.
