Закарпатка вийшла заміж за незнайомця. Чим це для неї обернулося

[Total: 0    Average: 0/5]

Під вінець їй настільки хотілося, що вона закрила очі на минуле нареченого

Катерина жила у селі на Тячівщині. Дівчиною була гарною, тож заміж не поспішала. Висока, струнка, синьоока молодиця перебирала женихів і в кожному бачила якісь недоліки. Мати не раз сердилась, стверджуючи, що так і залишиться у старих дівах, – пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

А в селі мати чоловіка для жінки – головне. Треба ж бути, як усі, не вирізнятися, не порушувати традицій. Тож знайомі теж нерідко відчитували Катю, мовляв, хто вибирає, той зазбирає, адже її однолітки вже давно мали по двох, а то й по трьох дітей, а вона все не могла того єдиного знайти.

Працювала Катерина в сільській школі бібліотекарем. Туди неодружені хлопці не приходили, а хто з батьків і приводив дітей, у всіх були дружини.

А їй на той час було вже за 30. Оскільки молодиця була гарною, то чоловіки не раз погрожували своїм жінкам, нібито, якщо будуть із ними сваритись, підуть до Каті.

Тож до Катерини багато хто з односельців ревнував своїх благовірних. Її не любили, заздрили її вроді. А ще й працьовитою була такою, що домашня робота просто горіла в її руках. І город могла швидко засадити, і трави накосити, і готувала смачно. Каті уже й самій заміж хотілося, але серед вільних женихів у селі був один вдівець Петро, що пив безпробудно, та 50-річний Федір, який ніколи одруженим не був через запальний характер, бо міг абикого побити, коли щось йому не подобалось.

Ні за одного, ні за другого заміж Катерині не хотілося. В місті майже не бувала, а якщо й їхала, то на кілька годин і виключно у справах, отже, знайти собі потенційного чоловіка шансів у неї майже не було.

А тим часом до сусідки Василини приїхав родич. Худорлявий, весь у татуюваннях, але досить симпатичний. Звідки він взявся – ніхто не знав. Оскільки чоловік влаштувався працювати на приватну ферму, було лише зрозуміло, що він тут не погостювати, а має намір обжитися.

Незабаром Юрій і наречену собі знайшов – перебрався жити від тітки до вдови Світлани. У неї було двоє дітей, але це молодика не спинило.

Прожив він спокійно два тижні. А далі почав руки розпускати. То йому обід не подобається, то діти галасують і спати не дають, то жінка не так на нього подивилась. Світлана довго не думала – взяла і вигнала з хати Юрія.

Тож він почав шукати собі нову наречену. І Василина порадила йому придивитись до Каті. Молодиця одразу впала в око чоловікові. Він уже після третього побачення запропонував їй руку і серце. Більше ж у нього нічого й не було.

Юлії, матері Каті, жених не сподобався. Вона радила спочатку про нього щось дізнатися і не поспішати приймати до хати незнайомця. Юрій нічого не приховував. Розповів, що сім років сидів у в’язниці за пограбування та катування своїх жертв. Але навіть це не зупинило жінку. Заміж їй настільки хотілося, що вона закрила очі на минуле нареченого і вирішила, що тепер він буде інакшим, біда ж мала навчити його.

Отже, невдовзі вони таки одружилися.

Спочатку все було добре. Катя всіляко догоджала чоловікові, і він поводився люб’язно, шанував її. Та приблизно через півроку напився і побив дружину й тещу. Катя одразу ж виставила його за двері. Спав він десь у лісі, а вранці зі сльозами на очах просив вибачення і обіцяв більше ніколи такого не робити.

Але за тиждень усе повторилося. Цього разу ще й посуд перебив. Жінка наказала йому збирати речі і забиратися до тітки. Юрій гримнув дверима і пішов. Але через два дні повернувся і знову каявся у всьому. Тож Катя знову простила.

Минуло близько місяця. Якось до Катерини навідався в гості господар ферми, де працював Юрій. Він сказав, що в нього зникли гроші і має підозру на її чоловіка, оскільки в момент крадіжки поблизу більше нікого не було.

Катя вирішила поговорити з чоловіком увечері. Він прийшов напідпитку. Почуте йому не сподобалося. Тож він почав традиційно розмахувати кулаками. Катя не витримала і викликала поліцію.

Юрія забрали. З’ясувалося, що гроші справді вкрав він. Тож Катя вирішила розлучитися. Але не хотіла відправляти його за ґрати і сама компенсувала всі збитки та попросила односельця забрати заяву. Він пошкодував Катерину, тому навіть не взяв гроші.

Більше в селі Юрія ніхто не бачив. А Катю одні шкодують, через невдале заміжжя, а інші й далі продовжують ревнувати до своїх чоловіків.

Оксана ПРИЙМАК, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.