Торгівля на Корятовича кипіла з давніх часів. Недарма її «останки» залишилися до сьогодні і Зелений ринок насправді такий же древній, як і сам Ужгород (до речі, редакція закарпатської газети «НЕДІЛЯ» також знаходиться на площі Корятовича).
Невже менталітет закарпатців за кілька століть не змінився зовсім? Крім того, у 1861 році так само, як і тепер, у місті було багато безпритульних собак.
«У самому кінці площі, там, де вона впритул наближалася до берега Малого Ужа, між річкою і єпископським фільварком, знаходився так званий Малий ринок. Оскільки продавали там сало, м’ясо, хліб (як правило, у сплетених із очерету наметах), то біля кожного стола м’ясника чатували на «здобич» собаки, які не давали проходу покупцям, – розповідає історик Йосип Йосип. – Після великих ярмарків вулиці Ужгорода ще у кінці ХІХ століття були дуже брудними й захаращеними сміттям. Та це й не дивно, адже в той час вони підміталися всього раз на тиждень березовими віниками бригадою із шести осіб (тоді роботу прибиральників виконували три жінки, двоє дівчат і двоє чоловіків, що звичайно було замало). Сміття днями, а то й тижнями захаращувало вулиці, підворіття, надаючи місту зовсім непривабливого вигляду. Облаштування площі, наведення ладу перередусім на Малому ринку розпочалося у 1899 році. Саме тоді місто вирішило придбати в єпископа частину саду, що прилягав до площі, й збудувати там торговельні павільйони. У 1904 році за проектом ужгородського архітектора Йожефа Суханека павільйон збудували. Проте не всі бажаючі могли розміститися в дев’яти приміщеннях, а тому частина з них і надалі продовжувала торгувати на площі. Але, звівши торговельний павільйон, місто вирішило ще одну давню проблему, а саме – припинило функціонування водопою для корів, який протягом багатьох десятиліть заважав мешканцям центральної частини міста. Берег Малого Ужа від залізного мосту поблизу сьогоднішнього хімфаку УжНУ і до лазні «Квасна вода» (там знаходився ще один дерев’яний міст) виклали камінням, а територію між берегом і тротуаром міський садівник (така посада в Ужгороді з’явилася у 1904 році) почав використовувати для вирощування квітів, які продавав потім у квітковому магазині на сьогоднішній вулиці Волошина».
Після того, як у місті змінилася влада, змінилося й життя. Чехи внесли багато коректив у будні ужгородців. Вони зробили для міста дуже багато корисного. І, безумовно, новації не оминули й площу Корятовича. Передусім на ній одразу ж з’явилася нова вивіска. Однак не тільки.