Закарпатський коуч тренер розповіла, чому закарпатські жінки хочуть змінити чоловіків, а вони дружин – ні

[Total: 0    Average: 0/5]

Зараз багато хто замислюється над власним призначенням у житті, займається пошуками себе. Іноді самотужки впоратись важко. Комусь на допомогу приходять книги, комусь відеоурооки, а хтось – звертається до людей, які вміють спрямовувати думки в потрібне русло.

Тож сьогоднішнім гостем прес-центру газети «НЕДІЛЯ» є лайф-коуч, або тренер із саморозвитку Ірина СТЕЦИК.Вона розповіла, що із якими питаннями до неї  найчастіше звертаються закарпатці, що їх непокоїть, якого вони віку та багато іншого.

Ви переважно займаєтесь жіночими практиками… з якими питаннями приходять жінки? Що найбільше турбує закарпаток?

Я не займаюся виключно жіночими практиками, просто більше працювати доводиться саме з жінками. Чоловіки, хоч і рідше, але також приходять. Часто жінки просять щось зробити з їхніми чоловіками, прагнуть, аби змінився партнер. Але зміни потрібно починати передусім із себе. Чоловіки ж ніколи не просять щось змінити у своїх жінках.

Вони більше налаштовані на те, що повинні самі щось робити. Їх більше цікавить самореалізація, як бути більш ефективним. Жінок же більше хвилює те, аби почуватися гармонійно та все встигати.

Якого віку і статі найбільше ваших клієнтів? Наймолодші і найстарші?

Найбільше, звісно ж, жінок. Наймолодші – підлітки років 15, перед якими постає вибір професії, у цьому питанні коучінг дає дуже хороші результати. Найстарші – до 60 років.

Із чого радите починати самопізнання закарпатцям?

Із банальних речей щодо тіла. Запитати себе: «Що я зараз хочу?» Відповіді можуть бути різними, бо декому в той момент хочеться спати, комусь їсти, комусь прогулятися. Усвідомлення своїх потреб це вже – перший крок до самопізнання. Багато хто забуває поїсти, попити, вийти на вулицю на свіже повітря – звідки бути хорошому настрою і відчуттю щастя, якщо навіть банальні фізіологічні потреби люди ігнорують? Звідки бути гарному настрою, коли людина перевтомлена і цього не усвідомлює?  Наступний етап – усвідомити свої емоції, почуття. Комусь у ту мить буде смішно, комусь сумно, комусь страшно, хтось буде хвилюватися, хтось думати про майбутнє, або минуле. Виявляємо свої почуття і тоді вже можемо на них впливати. Далі починається рівень для тих, хто готовий дійсно себе знати і відчувати – вивчати про що думаєш. Взаємозв’язок думок і почуттів надзвичайно тісний. Кожна наша думка відзивається в тілі нейтральним, приємним, або неприємним відчуттям. Якщо відключити думки, залишиться чисте сприйняття, скажімо, холод, тепло, сум, радість, коли немає фільтрів – добре це чи погано. Таке сприйняття світу є щирим, дитячим. Коли ж ми накладаємо на картинку побаченого думки типу «добре-недобре», «правильно-неправильно», запускаємо процес страждання. Думками себе можна або лякати, або підніматися на вищий рівень розвитку. Енергію варто спрямовувати не на самоїдство, а на краще розуміння себе. Коли ми вміємо розділяти фізичні відчуття, емоції, почуття і думки, фактично починаємо формувати своє життя. Це праця, але вона того варта. Накачувати м’язи також важко. Але результат потім  тішить.

zakarpatpost.net

Comments are closed.