Дике життя ужгородської «Кірпічки»

[Total: 0    Average: 0/5]

Таких неймовірно цікавих, просто вражаючих місцин в Ужгороді небагато

Унікальний куточок Ужгорода,  де можна побачити чудову оазу дикої природи у первісному вигляді, приваблює багатьох мешканців міста. Про цей закарпатський рай відомо вже навіть гостям, які приходять сфотографувати пташине царство, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Озеро «Кірпічка» та прилегла до нього територія є справді вражаючим місцем, де вирує дике життя, де живуть мільйони організмів, де можна побачити унікальних тварин та пернатих.

Там особливе все. Передусім через те, що довкола можна насолодитися вишуканими ароматами, а ще – місцями там, як десь у селі, можна відчути холодний і теплий циклони, тобто шкіру обдуває різними потоками повітря. До того ж привертають увагу різні звуки… які видають ті, хто населяє цю дивовижну місцину… усі вони в сукупності нагадують мелодію великого пташиного хору, де кожен пернатий має відведену для себе виняткову роль. У багатоголоссі чути і сопрано, і дисканти, і альти, і тенори…

Хоча  більшість всього, що відбувається на «Кірпічці», залишається поза увагою людей, є невидимою для стороннього ока, адже в кущах, під водою та в очереті заховано цілий непізнаний багатьма з нас світ. Лише в самій водоймі водиться чимало різних сортів риби, серед якої канадський сомик, карась, короп, білий амур та інші види.

Там же живуть звичайні та чорні дикі качки, спостерігати за якими можна годинами. Особливо цікавою є поведінка чорних із білими дзьобами. Вони більш прудкі і водночас більш нахабні та агресивні. Самиці можуть вести війни з суперницями за територію, тим більше зараз, коли в них виводок малечі. Каченята теж нерідко кусаються між собою. І ще вони цікаво збирають комах із рослин, підстрибуючи і струшуючи крихітних створінь на поверхню води, звідки їх збирають. Також качки часто пірнають і виловлюють з дна озера різні водорості. Загалом ці птахи великі ненажери, вони щось їдять постійно.

Самці тримаються подалі від самиць із малятами. Родин вони не створюють, вихованням каченят займаються лише качки.

Інша справа – лебеді, найбільша окраса водойми. Загалом королівські птахи прилітають в Ужгород із 1998 року. Із тих пір жили і на Ужі, і на Чорних озерах, і тут. Але лише на «Кірпічці» за стільки часу вперше пернаті вивели потомство. Хоча минулого року у столиці Закарпаття зимувала рекордна кількість – майже три десятки лебедів-шипунів.

Проте озеро, розташоване у серці спального району, припало до душі білоперим красеням найбільше. Тут вони, як кажуть, пустили коріння. Пара побудувала собі неподалік від берега гніздо, зробила під нього спеціальне підвищення – і самиця в ньому сиділа, як на троні. Відклала вона 6 яєць, але на світ з’явилося тільки четверо малят. Два яйця досі можна побачити у гнізді.

Лебедята не є настільки прудкими, як каченята, їхні рухи більш прудкі і граційні, та й за розмірами  вони набагато більші за своїх крилатих сусідів по озеру.

Лебедина родина більшість часу зайнята вихованням потомства. Мати вчить малят шукати собі поживу, пірнати за водоростями, а батько, як справжній чоловік, охороняє пташину дружину та дітей від інших.

Гніздо лебедята з матір’ю покинули одразу через кілька днів після народження. Оселилися вони на острівці, подалі від людей та берега. Однак незнайомців птахи не бояться, уже давно звикли до того, що стали об’єктом посиленої уваги. Відтоді, як у пари з’явилися на світ малюки, «Кірпічка» перетворилася на справжнє місце для паломництва. Туди йдуть навіть більше відвідувачів, ніж до церков. Активісти пильно охороняють пернатих: поки малята не вилупилися з яєць, навіть просили журналістів не писати про те, що пара чекає на виводок, побоюючись за життя пташенят.

Часом лебедине сімейство виходить і на берег, а у гнізді час від часу відпочивають та гріються на сонечку інші птахи.

Цими днями журналіст закарпатської газети «НЕДІЛЯ» мав можливість спостерігати за однією з побутових сцен життя лебедів. Спочатку усі вони були на острівку. Разом проводили гігієнічні процедури – дорослі чистили пір’я, а лебедята – пушок, яким вкрито їхні тіла. При цьому батьки знаходились із двох боків, а малята були посередині. Відтак усі разом вирішили поплавати і припливли до берега у надії, що їх нагодують. Справа в тому, що ці пернаті досить ліниві і швидко звикають до підгодовувань. Та відвідувачі часто пригощають їх зовсім не пташиною їжею, а хлібом, що є для них шкідливим. Тому активісти, аби зберегти здоров’я улюбленців навіть встановили інформаційні таблички з інформацією про те, що не можна давати лебедям і чим бажано їх годувати.

Нагадаємо, що харчуються шипуни переважно водними рослинами, черв’яками, ракоподібними і молюсками, листям капусти, буряків, моркви, яблук та крупами. Тож зараз багато хто приносить до озера кукурудзу, зерно та зелень.

Та любителі борошняних виробів все одно час від часу кидають у воду шматочки хліба.

Цього разу також знайшлися бажаючі пригостити птахів булочкою. Та після того, як один із місцевих рибалок зробив зауваження, жінка сховала батон у сумку, а пернаті попливли шукати собі правильну лебедину їжу.

Цікаво також захищає самець родину від собак. Він розпускає крила, іде вперед і шипить, готується до атаки. Може й напасти… і не тільки на тварин, але й на людей, яким хочеться наблизитись до малюків, адже вони не домашні коти, які потребують ласки, дикі пернаті не мають потреби в подібних знаках уваги.

Хоча загалом лебеді до співіснування з іншими давно звикли, а качки взагалі настільки ручні, що навіть не віриться, що вони не свійські, а дикі.

Є на озері і черепахи. Зокрема, нещодавно одну з них знайшли відпочиваючі, після чого відео з нею облетіло весь Інтернет. Тварину після фотосесії відпустили, тож вона й далі мирно живе собі у водоймі.

На берегах же, у заростях, дехто бачив і їжаків, а біля дерев – білочок. Можливо, тварин біля озера та в ньому набагато більше, ніж здається.

Принаймні життя там дійсно дуже бурхливе. Тому поводитися з цим куточком природи треба обережно, аби не порушити екосистему, адже таких неймовірно цікавих, просто вражаючих місцин в Ужгороді небагато.

Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.