Неймовірно! Вчені з’ясовують історичні таємниці найзнаменитіших епізодів Біблії

[Total: 0    Average: 0/5]

Марія Магдалина не була повією, а царство Давида і Соломона — не просто легенда. Вчені з’ясовують історичні таємниці найзнаменитіших епізодів Біблії

Олексій Бондарєв

Прийнято вважати, що більшість біблійних історій, особливо зі Старого Заповіту, — це міфи або в кращому випадку віддалені відгомони історичних подій, про які у нас немає іншої інформації, пише НВ.

Однак кропітка праця дослідників і нові докази, що видобуваються по крупицях, часом дозволяють внести ясність у старі історичні загадки. А то і зовсім перевернути загальноприйняті уявлення про легендарні події й персонажів.

Наприклад, тільки нещодавно вченим вдалося роздобути дані про те, що ми неправильно трактуємо одного з основних персонажів в історії — Ісуса Христа, а також отримати докази того, що міфічне царство двох знакових фігур зі Старого Заповіту існувало насправді.

Не блудниця

Марія Магдалина, одна з основних персонажів в історії Ісуса, яку протягом як мінімум півтора тисячоліть зображували в західній культурі, як колишню блудницю, що стала на правильний шлях.

Згідно з Новим Заповітом Ісус вигнав із Марії демонів. Вона пішла за ним і його учнями Галілеєю, стала свідком його розп’яття, поховання і воскресіння в Єрусалимі.

Багато філософів і мислителів припускали: така інтерпретація образу Марії не відповідає історичній дійсності. Усередині самої католицької церкви давно існували різні погляди стосовно цього. А православна церква завжди ставилася до Марії більш прихильно.

Однак тепер ця дискусія може остаточно перейти на зовсім інший рівень. Сьогодні вчені готові запропонувати інше трактування образу Марії Магдалини, ґрунтуючись на цілком відчутних доказах.

Марія була жінкою досить високого походження, підтримувала Ісуса нарівні з іншими його учнями і залишалася вірною йому до кінця, тоді як деякі з апостолів відреклися від нього або боязко ховалися збоку, стверджують дослідники.

На думку вчених, католицька церква стала негативно ставитися до Марії Магдалині в VI столітті з легкої руки Папи Римського Григорія I, також відомого як Григорій Великий.

Марія Магдалина була жінкою високого соціального статусу
Дженніфер Рістін,
директор Історичного інституту Магдали

Саме він вирішив, що слід асоціювати неназвану грішницю, згадану в Євангелії від Луки, перед тим, як в оповіданні з’являється Марія… власне, із самою Марією, підкреслюють вчені.

Це трактування залишалося офіційним майже півтори тисячі років — до 1969 року, коли Ватикан визнав, що ніде в Євангелії немає прямої вказівки на те, що грішницею була саме Марія Магдалина.

Але це був лише перший крок до відбілення чесного імені жінки, яка була чи не найбільш відданою ученицею Христа.

“Історична традиція стверджує: Марія була повією з рибальського села Магдала, — розповідає Дженніфер Рістін, директор Історичного інституту сучасної Магдали. — Але сьогодні, аналізуючи наявні про неї відомості, ми можемо стверджувати, що вона була жінкою значно вищого соціального статусу, мала власні кошти, які витрачала на те, щоб підтримувати справу Христа”.

Про це, зокрема, говорить Євангеліє від Марії, ранній християнський текст-апокриф (тобто офіційно не визнаний церквою). Він показує її як жінку-візіонера, що отримала від Христа таємне одкровення і знання.

Церква досі не визнає апокрифів, але для вчених вони є часто не менш, а то і більш достовірними свідченнями свого часу, ніж схвалені церквою тексти. Їхнє ретельне вивчення дозволяє зробити несподівані висновки.

На думку Клер Пфанн, історика з Університету Святої Землі в Єрусалимі, якщо ретельно і неупереджено проаналізувати всі наявні згадки про Марію, то вона постає в зовсім іншому світлі.

“Вона дійсно родом із Магдали, але це була незалежна жінка, — каже Пфанн. — Вона мала кошти й сама розпоряджалася своїм часом”.

Пфанн також підкреслює той факт, що Марію ідентифікували за назвою міста, а не за іменем чоловіка чи батька, це саме собою є красномовним. У ті часи іменем рідного міста називали тільки впливових і важливих людей, констатує історик.

“Очевидно, її життя драматичним чином змінилося, вона була зцілена від якоїсь недуги чи травми після зустрічі з єврейським вчителем і цілителем Ісусом із Назарету”, — пояснює Пфанн.

На думку історика, пройде чимало часу, перш ніж серйозна наука зможе достукатися до обивателів, які звикли мислити стереотипами. І міф про повію Магдалину нескоро буде остаточно зруйновано.

Дженніфер Рістін вважає: Марія критично важливий персонаж у Новому Заповіті і несе фундаментальне послання про справжню природу християнства.

“Важливо розуміти, що вона зіграла велику роль в історії Ісуса, яка творилася за часів, коли на жінок звертали мало уваги, не зважали на їхню думку”, — підкреслює Рістін.

Історія Марії може мати більше значення для наших сучасних жінок, вважає вона, оскільки показує: жінка може бути настільки сильною, що її історія проб’ється крізь століття брехні.

 

ТРИ МАГДАЛИНИ: Образ Марії Магдалини, відомої як повії, яка стала на праведний шлях, був популярний серед художників різних епох і напрямків. НВ публікує роботи Тиціана (ліворуч), Рогіра ван дер Вейдена (праворуч) і Пітера Пауля Рубенса (знизу), кожен з яких зобразив біблійного персонажа по-своєму

Справжнє царство

Цар Давид і його син Соломон — одні з найбільш пам’ятних персонажів Старого Заповіту. Перший прославився майже як бездоганний правитель, другий відомий своєю мудрістю.

Шанувальникам Давида й Соломона є з чого радіти, адже завдяки знахідці ізраїльських археологів обидві міфічні фігури постають вельми реальними історичними персонажами.

У всякому разі, відкриття у селі Тель-Етон дає підстави припускати, що легендарне біблійне царство Давида дійсно існувало.

Знахідка являє собою досить велику споруду, яка очевидно належала правителеві якоїсь династії. На думку про це наводять архітектура і розміри будівлі. Споруда датується приблизно 1 тис. років до н. е.

У статті, опублікованій в авторитетному виданні Radiocarbon, дослідники відзначають, що споруда не могла з’явитися в звичайному селі. Така будівля свідчить про велику організацію — швидше за все, це царський палац.

“Яке велике царство могло існувати в цьому регіоні близько 3 тис. років тому?” — запитує ізраїльський археолог Авраам Фауст, який очолював розкопки в Тель-Етоні.

Відповідь напрошується тільки одна: це було ізраїльське царство Давида. Того самого легендарного ідеального володаря, який був помазаний на царство, ще будучи простим пастухом. Потім він прославився перемогою над велетнем Голіафом, а ставши царем, послідовно скорив усіх ворогів Ізраїлю — філістимлян, моавитян й ідумеян, захопив Єрусалим.

Давид ще за життя посадив на трон Соломона, свого сина від коханої дружини Беер-Шеви. Соломон є не менш знаменитим біблійним правителем, ніж його батько. Найбільше він прославився мудрістю.

Власне, сам факт існування Єдиного царства залишається предметом для дискусії серед археологів та істориків. Окрім Біблії, в розпорядженні дослідників є всього кілька письмових свідчень того, що царство існувало. Наприклад, стела єгипетського фараона Мернептаха, яка датується приблизно 1200 р. до н. е. У написах на ній коротко згадується держава Ізраїль. Водночас низка дослідників стверджують: археологічних свідоцтв царства просто немає.

Знахідка палацу Давида й Соломона могла б покласти край цій тривалій дискусії.

Його розкопки тривали з 2006-го до 2015 року. Спочатку Фауст і його колега Яїр Сапір навіть не могли оцінити масштаб знайденого. Вважалося, йдеться просто про двоповерхову будову дохристової епохи.

Єдине Ізраїльське царство пора перестати вважати біблійним міфом
Авраам Фауст,
археолог

Поверх цієї будівлі була ще одна споруда, зруйнована під час навали ассирійців у VIII ст. до н. е.

Однак із часом стало очевидно: масштаби споруди говорять про те, що це — дуже значна знахідка. Площа першого поверху становить 230 кв. м.

“Таким чином, будівля автоматично потрапляє в 1% найбільших споруд, збудованих понад 3 тис. років тому”, — пояснює Авраам Фауст, археолог, який очолював розкопки.

На думку Фауста, про важливість цієї великої будівлі говорить і її місце розташування. “Будівля зведена на найвищому пагорбі і домінує над іншими частинами поселення, а також над навколишніми землями й дорогами”, — констатує археолог. Ще на ранніх етапах розкопок, коли про Давида ніхто не згадував, археологи прозвали будівлю “резиденцією губернатора”, настільки очевидним було його чільне розташування в Тель-Етоні.

Встановити вік споруди вдалося завдяки радіовуглецевому методу датування. Цьогоріч метод було застосовано до чотирьох артефактів, знайдених на першому поверсі, — двох фрагментів деревного вугілля і двох оливкових кісточок.

Це дозволило датувати палац епохою, коли імовірно жили біблійні Давид і Соломон.

Споруда була спрямована на схід і розділена на чотири зони — три довгих приміщення у фронтальній частині й одне просторе в задній частині будинку.

Це також свідчить на користь гіпотези про палац Давида. За словами Фауста, саме так розподіляли простір у великих будівлях ізраїльтяни. Інші народи цього регіону так не будували ніколи, підкреслює дослідник, уточнюючи, що вважає це доказом існування Єдиного царства в Тель-Етоні.

Розкопки в околицях також подарували прихильникам ідеї Єдиного царства непрямий доказ його існування. Поселення Тель-Етон, в якому розташований палац, мало по периметру фортифікаційні укріплення. Це є ознакою столиці або, принаймні, важливої адміністративної одиниці, стверджують дослідники.

Зв’язок між знайденою будівлею і царством Давида базується цілком на непрямих доказах, визнають Фауст і Сапір.

Але навіть якщо дійти висновку, що біблійний Давид — це міф, значить, існував якийсь інший могутній цар, який в цей період побудував величезний палац на пагорбі, вважають вони.

Не всі історики прийняли гіпотези Фауста і Сапіра із захватом.

На думку Ізраїля Фінкельштейна, професора Тель-Авівського університету, автора кількох наукових робіт про Єдине Ізраїльське царство Давида, результати варто сприймати скептично.

Насамперед через те, які саме докази пред’являє Фауст. Зокрема, Фінкельштейн вказує, що два з чотирьох предметів, досліджених радіовуглецевим методом, є ненадійними. Він має на увазі оливкові кісточки, які археологи, як правило, не використовують для датування, оскільки можливі великі розбіжності в результатах.

Фінкельштейн вважає: наведених Фаустом доказів зв’язку між розкопками в Тель-Етоні й міфічними Єдиним Ізраїльським царством замало.

Сам Фауст спокійно реагує на критику. Датування оливкових кісточок збігаються з датуванням надійніших фрагментів вугілля, знайдених там. І в тому, і в іншому випадку вік становить близько 3 тис. років.

Сторону Фауста приймає також Йозеф Гарфінкель, глава факультету археології Єврейського університету в Єрусалимі. Він вказує, що починаючи з 2008 року археологам вдалося знайти чимало артефактів, датованих приблизно 1 тис. років до н.е. в цьому ж регіоні.

“Збіг дат дозволяє нам стверджувати, що ми на правильному шляху, і будівля дійсно належить до цього періоду”, — говорить Фауст, підкреслюючи: складно уявити, що це могло б бути, крім легендарного палацу Давида і Соломона.

А значить, і Єдине Ізраїльське царство пора перестати вважати біблійним міфом, стверджує дослідник.

zakarpatpost.net

Comments are closed.