Як закарпатці лікуються сльозами Божої матері
На Закарпатті цю дивовижну рослину знають майже всі. Вона росте майже всюди. Багато хто її збирає через унікальні лікарські якості. Колись звіробій використовували для захисту від страхів і привидінь. Але чи відомо вам, як її ще називають і звідки в неї така дивна назва.
Є припущення, що вона походить від казахського «джерем-бай» – тобто «зцілювач ран». Цю рослину ще називають сльозами Божої матері, бальзамом воїнів, заячою крівцею через дивний криваво-червоний сік, який витікає з неї, якщо квітку зірвати. У США рослина має назву трава Івана Хрестителя, бо зацвітає вона саме на це свято.
Із звіробою вміли добувати фарби, які забарвлювали тканини в червоні і фіолетові відтінки.
Стародавні лікарі практикували його як «засіб від 100 хвороб», за їхніми переконаннями, він настільки унікальний, що при попаданні в людський організм, починає сприятливо впливати саме на всі ті проблеми, які в ньому дійсно є.
Він дійсно лікує практично на всі «слабкі» місця нашого організму, тому його можна застосовувати практично від усіх недуг. Найчастіше для лікування і приготування різних настоянок, відварів і бальзамів, використовують його квітки, які збирають безпосередньо в період цвітіння, з червня по вересень.
Зараз фармацевти додають рослину у багато препаратів для лікування кишково-шлункових захворювань, судин, серця, ран та опіків.
А от щодо звірячої назви, яку нині досить часто можна зустріти в Інтернеті і згідно з якою звіробоєм наші предки лікували тварин, то вона невідомо звідки виникла. Оскільки домашніх тварин у нас називали словом «скот», а не «звір», то вона не має абсолютно ніякого підґрунтя.
Та існує інша гіпотеза. Колись у хатах над колискою з немовлям вішали клунок із травою, до якого клали чебрець і звіробій. Чебрець мав покращувати сон, а звіробій відганяти кошмари, які колись саме й називали звірами, тобто як диких лісових тварин. Тож ймовірно від слів «звірам бій» і виникла назва, відома нам сьогодні.
Як потрапила на Закарпаття рослина – невідомо, але її використовували ще до нашої ери і її унікальні якості описували ще Гіппократ, Діоскорид, Пліній старший.
За повір’ями, звіробій надійно захищає худобу від відьом, тому в Юр’єв день під час першого її весняного вигону закарпатці обкурювали тварин сухим звіробоєм, зберігали його в корівнику, на скотарні, додавали в корм для посилення плодючості.
Також використовували в магії, він допомагав від нерозділеного кохання. Але збирати його потрібно було тільки напередодні Івана Купала або опівдні Іванова дня, викопуючи виключно руками. А от якщо його ще й освятити у день Успіння Богородиці, вірили, що рослина допомагає проти хвороб, заподіяних злими силами, відьмами.
