Наш земляк розповів, як працює лікарем в Камбожді
Михайло Дудік два роки пропрацював лікарем у Камбоджі. У країну переїхав із дружиною Ольгою Косенко. Зараз подружжя мешкає у В’єтнамі.
“У 2014 році через соцмережі почала шукати роботу у теплих країнах. Хотілося пожити біля моря. У одній з інтернет-спільнот познайомилася із Михайлом, який також шукав вакансії. Будували стосунки на відстані, бо я на той час жила у Харкові, а чоловік — в Івано-Франківську. Якось побачили по телевізору передачу про Камбоджу. Вирішили туди поїхати і спробувати знайти роботу на місці”, – розповідає Ольга Косенко, пише gazeta.ua.
“В Україні подивилися ціни на готелі. Але на місці виявилося, що вони в чотири рази вищі. Інформація була застарілою. Попросили допомогти водія тук-тука. Він запропонував невеликий дерев’яний будиночок з усіма зручностями за 15 доларів на добу. Жили в такому три дні. Потім знайшли кімнату з душем і туалетом за 65 доларів на місяць. Зараз таких дешевих цін не має”.
В Камбоджі Михайло Дудік влаштувався терапевтом у місцеву клініку. Ольга за кілька місяців відкрила відділ по роботі зі страховими компаніями.
“Свою роботу знайшов за два тижні, – розповідає Михайло. – Намалював з дружиною карту лікарень й почав їх обходити. В останній маленькій клініці познайомився з лікарем, корінним жителем Камбоджі – кхмером. Він запропонував працювати терапевтом за 300 доларів на місяць. Згодом зарплатню підвищили”.
Через вісім місяців українець перейшов працювати у лікарню для бідних камбоджийців – міжнародний проект із пологовим будинком. У клініку, оснащену сучасним обладнанням за рахунок благодійних фондів зі США та Німеччини, приїжджають волонтери з усього світу.
“Я завжди мріяв йти маминими стопами і працювати за спеціальністю — акушером-гінекологом. Тому гроші відійшли на другий план. Щоб довести свою професійність, спочатку був волонтером. Потім взяли на роботу”.
У Камбоджі лікарі переживають за пацієнта, лише якщо він їхній родич. Діє корупція, розповідають українці.
“Якось прибігли медсестри, – згадує Михайло. – Кажуть, доктор тут російський пацієнт. Бачу лежить 19-річний хлопець. Назвався Іллею з України. Виявилося, подорожує Азією на мопеді. На горі Бокор, яка недалеко від нашої клініки, потрапив в аварію. Там крутий 10-кілометровий спуск.
Поліцейські допомогти відмовилися, просили 50 доларів.
Поліцейські допомогти відмовилися, просили 50 доларів. Друзі хлопця вмовили туристів спустити його на вантажівці. Уже в клініці разом із французькою лікаркою успішно його прооперували. Якби цього не зробили, він міг загинути від внутрішнього крововиливу. Після того, врятований дізнався, що його оперували в благодійній лікарні, зробив внесок в благодійний фонд. А його друзі прибрали від сміття територію навколо лікарні”.
“Був випадок, коли росіянка залишила дитину в лікарні. Написала розписку і попросила її не турбувати. За законом Камбоджі, якщо мати – іноземка, дитина не може отримати громадянство. Повідомили про це Російське посольство. У відповідь отримали записку: “Тримайте нас в курсі, де знаходиться дитина”.
Місяць до усиновлення дитина жила в лікарні. Потім – пів року у сім’ї в Пномпені.
Ми знайшли для хлопчика тимчасову сім’ю. Дружина десь у джунглях відшукала його біологічну маму. Та заповнила бланки на паспорт, громадянство і свідоцтво про народження для дитини. Готові документи віддала в посольство Росії. Але уже в міністерстві закордонних справ їх загубили. Місяць до усиновлення дитина жила в лікарні. Потім – півроку у сім’ї в Пномпені. На щастя, усе закінчилося добре і в малюка тепер є родина”.
