Є матері-зозулі, а є батьки, яких зовсім не цікавить майбутнє власних дітей… На жаль, у сучасному суспільстві така позиція чоловіків уже не викликає громадський осуд… навпаки – вважається майже нормою. Утім… окремі представники сильної статі усе ж дивують… далеко не чоловічою моделлю поведінки.
Не хочу дружину, не люблю дитину
Краще за ґрати, ніж прибирати
Утім на цьому справа хустського «аліментщика» не закінчилась. Згідно з рішенням суду чоловік мав відбувати покарання шляхом виконання неоплачуваних громадських робіт в КП «Реклама-Хуст». Робота полягала у прибиранні вулиць, скверів, парків та прочистці русел ручок.
Михайло Поп повинен був дотримуватися встановлених відповідно до законодавства порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, трудитися на визначених об’єктах і відпрацьовувати встановлений строк, з’являтися за викликом до інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без дозволу та періодично приходити на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції. Проте, вважаючи себе «персоною ґрата» на громадські роботи хустянин чомусь так і не з’явився.
Тож невиконання рішення суду не минуло для Михайла безкарно. Свої права чоловік розумів, як і наслідки вчинків.
Правда, на цей раз у суді чоловік уже щиро каявся… однак було пізно. Тож громадські роботи йому було замінено іншим покаранням… у вигляді одного місяця і тридцять днів арешту.
На жаль, навіть маючи час для роздумів у камері, Михайло позицію не змінив. Платити аліменти на сина він і далі не хоче… Та й чи варто? Колись дитина стане дорослою і все зрозуміє, а горе-батька не виправить навіть могила… Хіба що… одинока старість змусить оговтатись і просити вибачення від колись близьких людей. Але вже тоді чи пробачать вони… Життя ж – як бумеранг.
Оксана ПРИЙМАК, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net