Чому закарпатці одягають труси навиворіт

Труси є для деяких  наших земляків не лише елементом спідньої білизни, але й магічною річчю

Закарпатці – люди настільки забобонні, що навіть не віриться, як у ХХІ столітті, коли Інтернет є в кожному телефоні, можна вірити у стільки різних пересудів, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Хоча, як правило, люди переконуються, що прикмети не мають під собою не те що наукового підґрунтя, а навіть не вкладаються у здоровий глузд, та все одно в деяких райцентрах області досі можуть закидати камінням чорну кішку, якщо вона перейде дорогу, бо мовляв, не поталанить, а на руки немовлятам, дорослим, на шиї та лапи тваринам в’яжуть червоні стрічки, аби не зурочили. У селах і сьогодні деякі жінки бояться, що в корів босоркані заберуть молоко, а біля будинків радять не садити ялинок, вирізати, бо, мовляв, це до розлуки. Загалом таких прикмет існує безліч, але ми поговоримо сьогодні про інше – про спідню білизну, а саме – про труси.

Закарпатська газета «НЕДІЛЯ» спробувала з’ясувати, звідки в цього забобону ростуть ноги…

Закарпатці перейняли  повір’я в сусідів

Цікаво, що першим аналогом сучасних трусів були настегнові пов’язки, досі поширені в деяких народів у тропіках, але самі труси винайшли французи, які додумалися вкоротити кальсони. Але вони це зробили не для того, щоб догодити жінкам, а для зручності представників сильної статі. Італійці ж стверджують, що якби не вони, то парижани досі ходили б без трусів. Вони переконують, що труси беруть початок від римських черевиків із м’якої шкіри, які називали «кальцеум», які поступово й перетворилися на ті самі кальсони, котрі з часом коротшали, трансформуючись спочатку в панталони, а потім і в труси. Та сталося це аж у кінці XIX-го століття.

Здається, проіснувала нижня білизна не так уже й довго… лише трохи більше ста років, але довкола неї утворився ореол таємничості. Принаймні на Закарпатті.

Цікаво, що в наш край забобони про одежу навиворіт потрапили від сусідів угорців та словаків. Там існував старовинний звичай одягати на себе речі для досягнення задумів саме таким чином. Проте робили це переважно люди не надто успішні. Саме, напевно, через це у нашій області на сьогодні прикмета про одягнені труси навиворіт має два трактування: перше (первісне) означає, що людині у такому вигляді справді поталанить, і друге (трансформоване) – що, навпаки, це потягне за собою негативні наслідки.

Проте нині за трусами наші земляки не лише роблять для себе висновки, чи вдалим для них буде день, але й уміють проводити різні гадання  за білизною. Причому існують як чоловічі, так і жіночі передбачення. У їхній основі лежить визначення за типом і кольором трусів характеру людини. Вони більше схожі на психологічні тести, ніж на якісь магічні дії. Але про них ми поговоримо іншим разом. А зараз повернемось до забобонів.

Звідки у трусів ноги ростуть?

Тож які сьогодні в нас існують повір’я, пов’язані з таким особистим елементом гардеробу.

Як розповіла мешканка Хустщини Світлана, труси мають для неї надзвичайно важливе значення. У неї щодо цього існує навіть власне повір’я. Серед білизни є щасливі і нещасливі труси. Якщо жінка одягає нові і їй протягом дня не таланить, неодмінно увечері викидає їх у сміття, бо, за її словами, такі одягати більше не варто. Якщо ж труси виявляються щасливими, вона одягає їх частіше за інші – за ті, які вважає нейтральними.

Звучить дивно, але вона переконана, що на її успіх впливає саме це.

Іншої думки 10-річний Данило з Мукачева. Він щиро запевняє, що коли випадково вдягнув труси навиворіт, то його обов’язково поб’ють – або інші хлопці, або батьки. Хлопчик дуже вірить у цю прикмету і наголошує, що про неї йому розповіла мати, також уродженка Хустщини.

А от Володимир із Ужгородського району зізнається, що часто одягає труси навиворіт, аби до нього не пристала магія. Таким чином чоловік захищає себе від злого ока і впливу темних сил. На його думку, такий захист є і невидимим для інших, тому надійним.

Однак є ще одна досить цікава прикмета, про яку розповів Іван із Тячівщини. Чоловік за допомогою трусів намагається приманити до себе гроші… здавалося б, нелогічно, адже яке відношення може мати білизна до матеріальних статків, та закарпатець переконує, що коли в нього фінанси співають романси, завжди так робить. Для цього він надягає  труси навиворіт (зазвичай на ніч), аби залишатися в такому вигляді до самого ранку,  читає замовляння: «Труси наізнанку – для грошей приманка». Каже, що цього навчили його у Росії, де ще 10 років тому був на заробітках. Також, за його словами, таким чином можна накликати собі любов. Проте магічні слова треба для цього трохи змінити і повторювати перед сном: «Труси наізнанку – для любові приманка». Як наголошує Іван, за допомогою таких заговорів сибірячки знаходять собі суджених. Цікаво, яким же чином? Чи представники сильної статі ночами залізають до них через вікна, аби перевірити, чи у правильно одягненій білизні сплять дівчата, чи вони потім у тих трусах ідуть знайомитись із хлопцями? У будь-якому разі прикмета кумедна.

Загалом у нашому краї існує безліч забобонів на цю тему. Труси, як виявляється, мають для наших земляків надзвичайно важливе значення. Вони є не лише елементом спідньої білизни, але й магічною річчю. Хтось прищеплює до них навіть булавки, на щастя та від різної ворожби, навіть не думаючи над тим, що вони можуть бути небезпечними і встромитися голкою в тіло, а хтось вишиває на них власне ім’я, або імена тих, хто повинен їх одягати, аби протягом дня таланило у всіх справах. Саме у такій білизні деякі закарпатці вирушають підписувати важливі угоди та ділові контракти. Дивно, як  такі солідні люди можуть вірити у подібні дива?

Але наші земляки переконані, що білизна, яка знаходиться найближче до тіла, володіє чудодійними якостями і може захищати їх від чаклунства. Крім того, часто студенти одягають труси навиворіт, аби успішно скласти іспит. Однак запевняють, що коли одягнути їх так випадково, а не навмисне, то про позитивну оцінку можна забути. У такому разі, аби знову привернути до себе удачу, труси треба зняти і потоптати.

Є між забобонами і такі смішні, що, здається, їх придумав якийсь комік просто для того, щоб посмішити інших. Але ж закарпатці переконані, що вони правдиві.

Наприклад, існує повір’я, що одягнені навиворіт труси віщують заразну хворобу, тому, щоб прикмета не збулася, їх радять спалити.

Справді, одна прикмета безглуздіша за іншу.

Скажімо, у одному з сіл Великоберезнянщини літня жінка розповіла ще більш цікавий забобон про ті ж труси. Бабуся наголосила, що відьму вночі можна зловити тільки за допомогою чоловічих трусів. Для цього чоловік повинен їх зняти… і схопити ними босорканю. Невідомо, правда, що далі він повинен робити з нею… та й для чого йому взагалі оголеному в темряві  чаклунка… але бабуся стверджувала, що впіймана відьма може виконати всі бажання ловця… невідомо лише якого характеру – побутового чи інтимного.

Але вірять у містику трусів не лише наші земляки, але й знаменитості. Наприклад, відомий баскетболіст Майкл Джордан завжди під час гри мав на собі труси з написом UNC, бо був переконаний, що це приносить удачу та перемоги, а режисер Вуді Аллен взагалі часто одягає одежу навиворіт, бо впевнений, що це приносить удачу, якщо ж випадково одягне щось задом наперед, ніколи не переодягається.

Вірити чи ні у забобони?

Психологи переконують, що одежа навиворіт має не стільки містичне, скільки психологічне значення для людей, адже дозволяє перевернути свідомість і в підсумку відкрити можливість поглянути на життя під іншим ракурсом, ефективніше пізнавати світ та себе.

«До людини притягується те, у що вона вірить. Якщо ж не віримо, це не спрацьовує і нічого не притягується. Так працює наше поле. Якщо, наприклад, ми знайшли якусь карту на дорозі і переконали себе, що це знак того, що ми повинні переїхати жити в інше місто, так і буде. Навіть поступить пропозиція роботи. Якщо ж не звертати на це увагу, нічого й не трапиться. У 50 відсотках ситуацій ми залежимо не від знаків і не від забобонів, а від свого світосприйняття, від власного налаштування і на інші 50 відсотків – від зовнішніх факторів», – розповіла психолог із Ужгорода Яна РЕГА.

Справді, кожен із нас самостійно проектує себе на певні події і віра навіть несвідома є настільки сильною, що може слугувати певним магнітом, який притягує в наш побут відповідні обставини або підштовхує на якісь дії людей, що знаходяться під впливом страху, який керує думками.

Проте навіть у Біблії написано, що за вірою кожного воздасться йому.

«Вірити у якусь там чортівню чи ні – особистий вибір кожного. Але церква забобони не схвалює. Вони прийшли до нас із язичницьких часів і досі побутують між людьми. Вони, до речі, є не лише на Закарпатті. Стимулом для віри у пересуди є необізнаність людей. Незнання породжує страх, а страх провокує хибні вірування. Чому ж наші предки придумали стільки всяких забобонів? Вони були неосвіченими і всього боялися. Те, що вони не розуміли, ставало для них ворожим: дзеркала, чорні коти, люди з поганими поглядами, порожні відра! За допомогою таких прикмет вони намагалися виправдати власну нездатність щось зробити. Наприклад. Ішла Маріка по воду, їй перейшла дорогу баба Василина з порожнім відром, а повертаючись додому дівчина впала і вилила воду. Матері, яка на неї чекала, пояснила, що вона не винна, то все через сусідку. Отак і з трусами. Хіба може впливати буденна річ, яку кожен з нас одягає щодня, на наші успіхи чи невдачі? Хіба що в тому випадку, якщо людина сама себе у цьому переконає», – каже священик отець Василь Дан.

Тож  чи варто вірити у подібні забобони? Тим більше якщо вони мають негативне забарвлення. Чи може усе ж краще налаштовувати себе на позитив і вірити в Бога, а не в якість незрозумілі прикмети…

Крім того, існує приємна новина і для атеїстів! Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, вченим так і не вдалося підтвердити,  що труси можуть кардинально впливати на долю, тобто ніхто з найрозумніших людей світу усіх часів так і не довів, що білизна здатна накоїти лиха чи привернути успіх.

Отже, чи варто чекати знаків долі від трусів? Чи, може, краще спокійно їх одягати, не думаючи про те, яким боком і яким чином… або взагалі їх не одягати. У будь-якому разі віра в забобони – річ глибоко індивідуальна , як і сама білизна, тому вирішувати, як сприймати пересуди,  має кожен для себе сам.

Марина АЛДОН, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net