Во ім’я Отца і Сина… Для чого закарпатці ставлять хрести при дорогах

Стільки церков, як на Закарпатті, немає в жодній області країни, а може навіть і в світі.

Здається, що населення тут дуже добре, чесне, побожне.

Але насправді закарпатці дуже забобонні і у всьому хочуть бачити надприродну силу та чудеса. Тому після розпаду Союзу активно почали встановлювати хрести біля будинків, на перехрестях, у людних місцях.

Насправді придорожні хрести встановлюються не через любов до Бога та до ближніх, а через страх… Саме страх керує багатьма нашими земляками: що зурочать, що нашлють хвороби, що зашкодять у справах, що не поталанить у починаннях. Тобто, хрести перетворилися в нас не на символ віри, а на символ марновірства. Люди вірять, що,  скажімо, перехрестя сповнене негативної енергетики і сприймається, як межа між людським і потойбічним світами, тобто, на перетині шляхів живуть нечисті істоти і щоб нейтралізувати їхню дію, потрібно встановити хрест. Ні для кого не таємниця, що в багатьох селах області місцеві босоркані досі використовують перехрестя для всіляких магічних ритуалів. Хіба не середньовічні уявлення? Коли ми вже подорослішаємо і усвідомимо, що земля кругла, а подібна містика діє тільки на тих, хто в неї вірить. Адже навіть у Біблії написано: «За вірою вашою воздасться вам».

Тож де тоді та вдавана релігійність, коли стількома нашими земляками керує необізнаність… І це в епоху Інтернету!

Серед придорожніх хрестів є також так звані «обітні». Тобто, коли людина дає перед Богом обіцянку щось зробити. Вважається, що порушити таку клятву не можна, бо інакше не минути великої кари. Ситуації при яких давали обітницю, найчастіше були пов`язані з хворобами, безпліддям, безшлюбністю, проблемами в родині та в господарстві.

Але найбільше хрестів у нас на місцях аварій, при центральних дорогах та трасах. Кажуть, що в таких ділянок недобра слава, тож аби нейтралізувати її, потрібно встановити хрест. Ще одна функція таких символів – нагадування іншим, що там обірвалося чиєсь життя. Крім того, рідні загиблих, ходять до таких хрестів, як на цвинтар, приносять до них штучні вінки, запалюють свічки та лампадки.

З приводу цього пригадується один випадок.

Якось до одного з журналістів закарпатської газети «НЕДІЛЯ» приїхали рідні з Угорщини. Тут вони були вперше, тому уважно роздивлялися краєвиди, будинки і все довкола. Їдучи трасою, вони звернули увагу на величезну кількість хрестів.

«У вас усіх ховають при дорозі?» – запитав один із угорців. Не зрозумівши в чому справа, довелося поцікавитись, що він має на увазі.

Виявилося, що гість подумав, що то місця поховань, адже подібного хрестового дива він не бачив більше ніде у світі, хоча об’їздив усю Америку і багато країн Європи.

Йому було надзвичайно важко зрозуміти, для чого перетворювати узбіччя на кладовища, тим більше, що від нових аварій хрести, безумовно, не захищають.

zakarpatpost.net