АНОНС. Таємниці найбільшої річки Закарпаття
Чиста, вода, що біжить, дика, плутана, обмотана, тис… і це далеко не всі назви головної водойми нашого краю
Найбільша ріка Закарпаття оповита легендами та таємницями, швидка і жорстока, яка, відколи вздовж її берегів оселилися люди, не раз наганяла на них жах своїми руйнівними паводками, але в той же час, зрошуючи поля, була годувальницею. Тиса – найбільша ліва притока Дунаю, що протікає в межах Закарпатської області, Угорщини і Югославії, частково по кордону з Румунією і Словаччиною. Довжина річки 966 км, (у межах України – 201 км), пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Чому саме Тиса?
Довкола назви річки завжди точилося багато дискусій. Походження її назви досі точно не вивчено, але існує кілька гіпотез, описаних у різних джерелах.
Найвідомішою є версія про те, що водойму названо на честь дерева тиса. Відомо, що в Карпатах він зростав ще 180 мільйонів років тому, тож на території нашого краю у сиву давнину були густі ліси тиса ягідного. Це описано в «Літописі руському». Крім того, в Україні досі залишилися назви, пов’язані з деревом – місто Тисьмениця, село Тисів.
Проте у «Етимологічному словнику топонімів України» ця версія названа малоймовірною.
Натомість висунуто іншу гіпотезу.
«Є певні підстави пов’язувати гідронім Тиса з праслов’янським Hisn- / Hesn- «тиснути, тісний», His- / Hais- «плавити; танути; зникати», що відбите в географічному терміні Hesnina – «ущелина, тіснина, яр, безодня, русло ріки, тісна долина», українське сутісок – «дуже вузька, тісна вулиця, тісний прохід». Реконструйована мотиваційна ознака «тісна ущелина, вузьке русло, тісний прохід тощо» актуальна для гірських річок, тому концентрація відповідних гідронімів у Закарпатті може розглядатися як додатковий позамовний аргумент на користь такої етимології», – йдеться в енциклопедії.
Але чомусь не дуже віриться, що назва Тиси розшифровується як тісна ущелина, адже у минулому вона була набагато повноводнішою, ніж зараз.
Більш цікаве пояснення можна знайти в угорському виданні SÜLI-ZAKAR ISTVÁN: Az élő Tisza.
Оскільки Тиса є нашою спільною річкою та й Закарпаття протягом століть перебувало у складі цієї держави, наші сьогоднішні сусіди набагато краще дослідили річку, ніж ми. Вони наголошують, що протягом тисячоліть Тису називали «дикою водою».
«Вона мала багато назв: блондинка, дика, плутана, обмотана. Її вважали природною істотою і їй приписували людські якості, навіть поклонялися і приносили жертви. До 1920 року Тиса вважалася шаленою річкою, часто затоплювала велику частину Угорщини. Пізніше ситуація змінилася, Тиса почала міліти, але навіть сьогодні вона все ще суттєво впливає на поверхневі води більш ніж половини країни», – зазначає автор.
Український дослідник Валентин Стецюк переконує, що назва річки походить від болгарського слова «таса» — «чиста». Ця теорія справді є найбільш правдоподібною, адже угорською чиста звучить як tiszta, що теж співзвучне з назвою Тиси. Рікою із назвою, що перекладається на українську як «чиста», називали Тису у своїх літописах і давні даки.
А чи знаєте ви, що є ще одна Тиса і де вона протікає? А чому тиса шумить? А де під її руслом знаходиться могила вождя гунів Атілли?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 13 липня.
