Як часто ми хвалимо своїх дітей, близьких людей? Не тоді, коли вони досягають якихось небувалих результатів чи того, що ми для них хочемо, а просто коли вони зробили щось добре. Коли нема правильно чи неправильно і страху помилитись, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Нещодавно одна дівчина на своїй facebook-сторінці заговорила про наболілу проблему критики зовнішнього вигляду. Вона заздалегідь попросила не давати жодних порад. Її допис поширили дуже багато людей, з чого можна зробити висновок, що ця тема їх зачепила, але, як виявилось, прохання було непочуте багато ким. Люди чомусь так прагнуть висловлювати свої оцінки, коли їх про це не просять, і вважають, що знають краще за інших, що їм потрібно. Але ніхто не може взути черевики іншого і пройти весь його шлях, спіткнувшись об кожен той самий камінець на його дорозі.
Психологи розходяться в думці про те, чи потрібно хвалити дітей, бо, за версією одних, діти стають залежними від похвали. Але безперечним є те, що важливим є відчуття підтримки, того, що ти можеш все. Не те, що від тебе очікують, а те, чого ти прагнеш сам. Деколи достатньо подякувати за якусь дрібну послугу, просто за присутність, усмішку. Усміхнутись чи несподівано почути вслід: «Вам дуже личить джаз», щоб рухатись впевненіше далі, крізь усі перешкоди і труднощі цього дня.
Світлина автора
Анастасія КАНАРСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net