Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 28 липня
День на Закарпатті був багатим на події.
Учора на залізничному вокзалі в Ужгороді евакуювали людей.
Йшлося про підозрілу сумку. Виникло припущення, що вокзал заміновано.
Із гучномовця постійно лунало повідомлення, що через загрозу терористичного акту, всім потрібно звільнити приміщення та територію вокзалу на відстань до автовокзалу.
На місце події прибули піротехніки, поліція, рятувальники.
Але насправді замінування не було. У сумці, що викликала занепокоєненя знайшли замість вибухівки… чоловічі турси.
Про це повідомив Yuriy Bidzilya.
“На залізничний вокзал в Ужгороді прибули силовики, пожежники та інші спеціалісти через підозрілі сумки. Пасажирів та персонал виведено з приміщення вокзалу” – написав він.
Оновлення площі Петефі в Ужгороді триває. Поступово ця ділянка в центральній частині міста перероджується і стає гарною.
Триває викладення трьох видів бруківки, а також встановлюють ліхтарні стовпи. Нещодавно на площі з’явилися менші опори, а зараз – встановлюють більші. Таким чином ця частина середмістя має переродитися до осені. За словами міського голови Богдана Андріїва, на Петефі буде підсвічено ще й фасади будинків.
Зараз як Україна, так і православна церква переживають непрості часи. Ситуація хоч і напружена, але є сподівання на покращення, на те, що невдовзі між вірянами знову запанує єдність. Надання Томосу Вселенським Патріархом означатиме, що Україна нарешті матиме власну, не залежну від Росії автокефальну православну церкву, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Тож що з цього приводу думає єпископ Ужгородський і Закарпатський УПЦ КП Варсонофій? Чому закарпатці не надто переймаються питанням, до якого патріархату належить церква, у яку вони ходять? Як донести до людей правду? Чому наші земляки вважають себе побожними, але вдаються до магії і вірять у забобони? Про це та багато іншого він розповів у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини».
Закарпатці – народ кочівний. Де лише немає наших земляків. Здавна звикнувши до трудової міграції, нерідко наші краяни виїжджають за кордон і на постійне місце проживання.
Наша постійна читачка Юлія Король погодилася розповісти газеті «Неділя Закарпатські новини» свою непросту життєву історію. Мешкає закарпатка вже більше 60 років у Литві. Виїхала туди ще в студентські роки через сімейні обставини, вийшовши заміж за литовця. Хоч і звикла до іншої мови, інших соціальних стандартів, та все одно сумує за рідною домівкою, проте повертатися в Україну не хоче, бо каже, що там уже «пустили коріння» її діти та онуки.
Отже, за словами жінки, манна небесна ніде у світі нікому у рот не паде. Так, рівень життя там набагато вищий, ніж у нас, немає такої корупції, дороги завжди були ідеальні, рівні як скло, чудово розвинений туризм, але без знання мови так само, як і в усій Європі, знайти роботу неможливо.
Нещадавно винуватець смертельної ДТП в Хусті Павло Нагірний очолив Мукачівський відділ “Закарпатгазу”.
Громадськість обурена, адже пробув він за ґратами замість восьми три роки і навіть умудрився повернутися в керівне крісло.
Ужгородських вужів можна вважати своєрідним символом міста. Їх справді багато і вони мирно гріються на сонечку вздовж течії Ужа.
Деколи лускатих можна помітити на каменях біля пішохідного мосту, багато їх і на набережних та в Боздоському парку, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Днями журналісту газети «Неділя Закарпатські новини» біля підвісного мосту дорогою до Боздоського парку поталанило зустріти одразу двох вужів. Вони скрутилися клубком, переплелися між собою і насолоджувалися гарною літньою погодою. Лускаті спали на каменях за перилами мосту, заховавшись від стороннього ока. Вони були досить довгими, скоріш за все – дорослі, оскільки малеча ще не має такої товщини тіла. Невдовзі один із вужів відповз, а інший і далі, причаївшись, вигрівався.
