Дощі облюбували Україну. В різних містечках, містах, селах дощ ллє як з відра. Придумуєш собі якусь історію з тим дощем. Шукаєш в його краплях несказані слова, які римуються з блюзом. Намагаєшся заглянути йому в очі. Адже дощ також їх має. І – настрій. Кожного разу інший. Веселий настрій у дощу був сьогодні вранці. Він наче дражнив сонце, не даючи йому заволодіти небом. Сонце було надією, а дощ вступав у бій як безнадія, з якої неможливо вирватись, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Мама виплакала останні сльози біля ліжка хворої дитини, але не втрачає надії. Дівчисько має надію купити найновіший айфон. Всі ми маємо надію, що Україна таки встане на ноги, хоча, якщо прислухатися до людських розмов, то це схоже на ілюзію, а не на надію, тому з кожним днем все більше українців покидають рідні домівки з надією на краще життя десь у світах. І дарма, що слово «надія» там має зовсім інше звучання. А можливо таки варто плекати слово «надія» на своїй землі, в очікуванні сонця, навіть під нескінченними зливами. З цим словом навіть можна імпровізувати. Наприклад, поглянути на нього як «на дію», і тоді надія обов’язково перетвориться на активну дію. Це будуть не лише сподівання, а крок уперед чи назустріч комусь, хто дуже прагне цієї зустрічі. Можливо ви спонукаєте когось на дію чи станете чиєюсь надією. Бути чиєюсь надію занадто відповідально? Тут зі своїми надіями розібратися б якось і зрозуміти, що для тебе найважливіше. Але, як не крути, на землі найважливіше залишатися Людиною, куди б не занесло тебе життя. Хай падає дощ, світить сонце, віють холодні пронизливі вітри, метуть сніги – при будь-яких обставинах десь розквітає квітка надії для кожного з нас. Ви не вірите? Дарма. Оберніться! Щойно хтось усміхнувся до Вас! Ще одна надія у світі народилася…
Анастасія КАНАРСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net