Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 31 серпня

Учора в Ужгороді трапилася трагедія. Хтось поранив одного з лебедів, що плавали на Ужі.

Про це повідомили в громадській організації «Барбос».

Дехто припускав, що птах міг постраждати від укусу собаки, однак, за словами лікаря, поранення точно пернатий отримав від рук людини – якщо її, звісно, так можна назвати.

Дехто пише в соцмережах, що бачив мисливця зі зброєю зі Сторожниці, який стріляв по лебедях.

Поки що особу варвара не встановлено і його пошукати повинні зайнятися правоохоронці.

Наразі птаха, якого назвали Гердою, прооперованео, він знаходиться в Закарпатському обласному еколого-натуралістичному центрі. Там операція щодо його порятунку триває. Лебідь ще приймає ліки, проте вже їсть. Там Герда залишиться аж доти, поки повністю не одужає.

Коли в Ужгороді починають щось ремонтувати, одразу з’являються якісь активісти, що встромляють «палки в колеса».

Де вони беруться – загадка, бо коли в місті не робиться нічого – вони мовчать, але чим хтось хоче чимось покращити щось довкола нас – одразу починаються скандали, галас, виклики поліції.

Цікаво, чому про них нічого не чути, коли не робиться нічого? Чому вони мовчали, коли десятиліттями в Ужгороді був занепад і розруха? Чому тільки тепер, коли з’явився шанс на покращення, так звані активісти починають заробляти собі політичні бали?

Так було і з площею Народною. На знак протесту проти її реконструкції там садили навіть помідори. Але ж тепер вона стала найкращою не лише в Ужгороді, але і в Закарпатті! Там унікальний фонтан, гарний ландшафтний дизайн і загалом ділянка дуже гарна.

Поряд із залізними в Ужгороді можна побачити справжніх живих коней. Хоч це і звучить дивно, та досі ці копитні перевозять важкі вантажі та допомагають людям у господарстві. А коли вдається втекти з дому, прямують пастися до Ужа.

Днями біля річки випасалися аж троє граційних тварин. Оскільки журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» зустрів їх неподалік Радванки, очевидно, вони втекли з табору, аби хоч трохи побути на волі і вдихнути ужгородське повітря на повні груди.

Цікаво, що не так давно такі ж втікачі паслися прямісінько в серці міста на площі Петефі.

Отже, коні для столиці Закарпаття зовсім не екзотика і не рідкість.

Загалом коні нерідко втікають з дому, вони настільки розумні, що можуть навчитися відкривати двері і мають настільки сильну інтуїцію, що відчувають настрій господаря. Хоча такі мандрівки в них не бувають тривалими, бо до ґазди дуже прив’язуються і без нього страждають.

Також вони в багатьох народів досі шануються як священні тварини і зустрічаються на гербах багатьох міст, у деяких країнах  вони раніше офіційно числилися на службі і їм нараховували зарплату.

А народи племені Масаї навіть зараз переконані, що людина, яка померла від удару копитом коня, автоматично потрапляє в рай.

Серед незвичних якостей цих універсальних тварин – любов до кави, здатність ображатися на людей, пристрасть до спокійної класичної  музики, яку можуть слухати з насолодою годинами.

А ужгородські коники під мелодію вітру і пташок добре відпочивши від щоденної роботи усе ж невдовзі попрямували додому.

Готовність до нового навчального року підтвердили 27 закладів загальної шкільної освіти, 24 дошкільні заклади і 3 професійно-технічні училища Ужгорода. Міський голова нинеі під час колегії управління освіти Ужгородської міської ради звернув увагу керівників шкіл на форматі святкування Дня Знань. Наголосив, що це – свято насамперед для дітей, тому урочисті лінійки мають бути короткими, щоб школярі не втомилися, і без промов політиків та чиновників.

Останнім часом дуже популярними стали розводи на гроші. Закарпатці одного разу шахраї  і повідомили, що її син збив людину, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

Мабуть, їхня схема проста – як двері. Дзвонять на всякі можливі номери і з сотні знаходяться собі й кілька жертв.

Чи знаєте ви, як до Ужгорода потрапили греки? Як описує Йосип Кобаль, приїхали вони до нас із Угорщини. І так їм сподобався Ужгород, що вирішили залишитись тут назавжди.

«Десь у першій половині ХVІІ століття з міста Токай до Ужгорода на вовняні ярмарки почали все частіше навідуватися грецькі купці, – наголошує він. – Писемні джерела фіксують перших греків в Ужгороді уже в другій половині ХVІІ століття. Під час перепису 1690 року у місті нараховувалося 6 крамниць, власниками яких були саме греки. А згодом на постійне місце проживання до Ужгорода прибуло близько 35 грецьких родин. Вони придбали в центрі міста будинок для крамниці, а в кінці вулиці Волошина – земельний наділ для будівництва власної церкви. Серед грецьких родин зустрічаємо різні за походженням прізвища: угорські – Чука, Медве, Сотмарі; грецькі – Жупонят, Графіоді, Паун, Дімо; українські – Мігаліський, Галицький, Попович, Коста (був одним із ініціаторів будівництва грецької церкви) та сербські – Йованович, Болярич».

Закарпатський коуч-тренер Ірина СТЕЦИК у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» розповіла про те, як навчитися бути щасливим, як стати успішним і що всі наші обмеження – лише у голові.

Із чого радите починати самопізнання закарпатцям?

Із банальних речей щодо тіла. Запитати себе: «Що я зараз хочу?» Відповіді можуть бути різними, бо декому в той момент хочеться спати, комусь їсти, комусь прогулятися. Усвідомлення своїх потреб це вже – перший крок до самопізнання. Багато хто забуває поїсти, попити, вийти на вулицю на свіже повітря – звідки бути хорошому настрою і відчуттю щастя, якщо навіть банальні фізіологічні потреби люди ігнорують?

На Закарпатті чиновники люблять надзвичайно помпезно розпочинати нові справи, при цьому створючи шоу з того, чого ще немає. Наприклад, коли перед початком якогось будівництва закладають капсули часу. Дійство це символічне і проводиться незрозуміло для кого.

Представники влади кажуть, що для нащадків… Цікаво, невже вони щиро вірять, що через тисячоліття розкопані археологами капсули стануть справжніми науковими відкриттями і нащадки колись прочитають їхні імена… та будуть з вдячністю згадувати те, що вони закопали в землю листи майбутнім поколінням та перерізали стрічку під час відкриття якогось об’єкту, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

zakarpatpost.net