Закарпатку голос повідомив, що її син збив людину

Останнім часом дуже популярними стали розводи на гроші. Мене це завжди оминало. Але одного разу шахраї все ж таки дісталися і до мене, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

Мабуть, їхня схема проста – як двері. Дзвонять на всякі можливі номери і з сотні знаходяться собі й кілька жертв.

Одного разу невідомі й мені теж подзвонили на мобільний. Суворий чоловічий голос повідомив, що мій син ось кілька хвилин тому збив машиною людину. Якщо я хочу, щоб його відпустили, мені треба швиденько перевести на картковий рахунок гроші.

Уявляю, що мала пережити жінка, у якої й справді є син, котрий має автомобіль. Але, мабуть, я дуже здивувала зловмисників, бо заявила, що мій син – доросла людина і хай собі виплутується сам із того, що накоїв.

Шахраї вважали, що вони правильно закинули гачок і почали обробляти мене. Мовляв, вони – потерпілі і я отримаю свого сина інваліда – без рук, без ніг, якщо одразу не перешлю гроші. А я й гнула свою лінію, що він має відповідати за свої вчинки, що б він там не наробив. Якраз прийшла з роботи – хотіла відпочити, то не пожаліла часу для цих негідників, щоб і самій трохи розважитися.

А наприкінці розмови все ж погодилася втрутитися у ту справу. Сказала, що мій дядько – прокурор і він все владнає – тільки хай вона скажуть, куди мені треба підійти. Після цього зразу ж почулися короткі гудки. Шахраї воліли краще зникнути в невідомому напрямку.

А тим часом я пішла в дитячу кімнату і покликала сина Юрчика вечеряти. Годину тому я забрала його з дитсадка і знала, що зараз він не проти манної каші – тільки якщо її приправити подрібненим шоколадом.

–  Ну що, Юрчику, не будеш уже більше кататися на автомобілях увечері? – спитала його я. Юрчик щасливо засміявся і почав наминати кашу.

А я дивилася на нього з неприхованою радістю і дуже жаліла тих матерів, у яких зараз двадцятирічні дітки гасають по вечірньому місту. Хтозна, яка з них раптом почує несподіваний телефонний дзвінок, що їй треба викласти гроші за якесь там неіснуюче ДТП.

Оксана Поцко, м. Ужгород, газета «ПОРАДИ», екслюзивно для zakarpatpost.net