Причина багатьох розлучень на Закарпатті – сексуальні проблеми. Поради сексолога
Говорити про секс досі дехто соромиться. Але ж він є і з ним пов’язано чимало проблем у стосунках між людьми. Як їх витрішити?
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» розповіла викладач йоги та жіночих практик, сексолог Альона ГОНДОРЧИН.
Альоно, зараз на Закарпатті розлучається чи не кожна друга-третя родина. Пояснення у багатьох випадках банальне – не зійшлися характером. Насправді ж наших земляків нерідко не влаштовує не лише темперамент партнерів, але й одноманітне інтимне життя. Чи можуть притягатися один до одного люди з різним ступенем сексуальної енергетики?
Я не біоенергетик. Але можу сказати, що в партнерах ми бачимо або дзеркало, тобто, власне відображення і притягаємося до нього, бо він нам подібний, або повну протилежність собі, яка доповнює ті частини себе, які в нас не проявлені, тож за допомогою чужої людини ми отримуємо якості, яких не вистачає. І в якийсь момент, коли ми ці якості перебрали, розуміємо, що потреба в цій людині відпадає.
Тоді лякаємося, бо думаємо, що любов пройшла. Насправді, тільки в цей період можна зрозуміти, що любов лише починається, або усвідомити, що потреби в тій людині і справді зовсім немає. Але чоловік повинен влаштовувати жінку за всіма параметрами: він і має бути турботливим, що є основним, і фізично сильним, аби за ним вона почувалася, як за кам’яною стіною, і лідером, щоб вона готова була за ним піти хоч на край світу. Він не мучить бути харизматичним, дуже гарним, мати почуття гумору. Це не має ніякого значення, якщо з його боку немає турботи, фізичної сили і лідерства. Так само якщо він є нашим дзеркалом, то через певний час ми себе в ньому вже побачили і так само замислюємося про те, що ж буде далі. У біоенергетиці те, що ми думаємо, що це любов насправді є залипанням на сильнішу енергетику, коли є мужчина, який настільки сильний енергетичено, що ми летимо до нього, як метелик на світло… примчали і залипли, бо в собі енергетику не знайшли. Коли в жінці достатньо своєї внутрішньої сили, відносини вибудовуються по-іншому. Тоді вона вступає у стосунки не від потреби, а від того, що має що дати партнеру. Коли ж вона не має що дати чоловікові, то до порожнечі дуже тяжко прилипає щось. Якщо в її поле і потрапляє мужчина, то здебільшого аби переночувати.
Отже, жінка повинна працювати над собою. Якщо вона розумна і завжди наповнюється чимось новим, у будь-якому віці буде цікавою. Якщо цього немає, то зовні з собою можна робити абищо. Енергія, або харизма має виходити зсередини.
Світ, як головний інженер, нам показує, що жінка – приймаюча, а мужчина – антена, який притягується на енергію, на сильну матку. Під час священного акту він, заходячи в неї, наповнюється її енергією всередині і має силу й мотивацію на життя, щоб творити, щоб добувати для неї ресурси. Все, що всередині жінка віддає чоловікові і збрехати тут не можна. Це неможливо імітувати. Якщо він зайшов, а там – порожнеча, вона його не наповнить і він шукатиме далі потрібну енергію. Так побудовано світ, що ми даємо, а чоловік – приймає. Обмін повинен бути рівноцінним. Тож потім жінки і приходять розгублені, вважають себе жертвами і притягують усе одній ті ж ситуації, тобто,чоловіків, які й справді будуть їх лише використовувати. Але якщо вона хоче змін, то в першу чергу має це усвідомити.
Первая модель в духе: «любовь – это «великий Бог» (Платон) или, как минимум, «каприз тела» (Ш. де Лакло). Влечение, удовольствие, нежность и даже самопожертвование – долгожданные подарки и душе, и телу. Короче: «жил-был мужчина и жила-была женщина. И они любили друг друга» (Д. Джером). Но чувства непостоянны, а потому издержки неизбежны. Этим занимается чуть ли не вся мировая литература и другие коммуникации и коммуниканты. Несмотря на то, что тема избита до полусмерти, а рецепты попсы от психологии – «как стать счастливой» – набили оскомину, несчастных меньше не становится.
Вторая модель – половой акт есть преступление, насилие над партнером. Только физическое унижение объекта любви дает человеку возможность реализовать половое чувство (по Фрейду). Интимность – сокрытие постыдного процесса анально-генитального осквернения. Поскольку воображение заполнено кощунственными ассоциациями в адрес партнера по совокуплению, то это и есть ненависть – изнаночная сторона любви. По умолчанию между мужчиной женщиной в лучшем случае возможна дружба на основе просвещенного цинизма. Тема вызывает неприятие даже со стороны сексологов и психоаналитиков, которые, понимая присутствие в половой любви явных противоречий, стыдливо прячутся за словом «амбивалентность».