Ужгородка Римма Зюбіна: «Я ніколи не любуюсь собою на екрані»
В День українського кіно, відома ужгородська кіно та театральна актриса привітала режисерів зі святом.
Римма Зюбіна театральна та кіноакторка, громадська активістка. Лауреатка багатьох театральних премій, зокрема двічі лауреатка найпрестижнішої театральної премії України «Київська пектораль».
Міжнародне визнання отримав фільм «Гніздо Горлиці», де Зюбіна зіграла головну роль. Нагороди в Індії, Німеччині, Польщі, Болгарії.
«Найкраща акторка» за версією Української Кіноакадемії, лауреат «Золотої Дзиґи» за найкраще виконання головної жіночої ролі Дарини в фільмі «Гніздо Горлиці».
На своїй сторінці у соцмережі, актриса опублікувала спомини про свої перші ролі, та привітала зі святом українського кіно
«Світ кіно в дитинстві здавався мені магічним і недосяжним. Люди, що створювали кіно, були для мене неземними. В театрі в 19 років, моя перша роль була в п’єсі «Хочу зніматися в кіно».
І я, понад усе, хотіла зніматися в кіно!
В моїх очах тоді було написано в одному – «Театр», в іншому – «Кіно».
І більше нічого в житті мене не цікавило.
І в 20 я знялась в своєму першому фільмі, сценарій якого я досі зберігаю. Мої очі не вірили, що я на омріяному знімальному майданчику, від зажиму і переляку мої очі збільшувались в рази, а режисер запитував, как мне удается весь дубль не моргать?))
Ось такою я прийшла в своє перше кіно.
Я ніколи не любуюсь собою на екрані, не вважаю себе красунею, знаю всі свої недоліки і той мій дебют з минулого життя не бачила після прем’єри 25 років. А потім подивилась і виникло дивне відчуття – це не я! Ні зовні, ні внутрішньо. Навіть тембр голосу не мій. Не розумію, коли бажають – «ніколи не міняйся». Отже не рости, не розвивайся? А ще я колись помітила, що мені цікаво спостерігати за актрисами в кіно в 20 і в 40. І в 40 вони мені більш цікаві. Очі! Очі інші. Мені прислали це фото і перше, що я подумала – які ж у мене були «широко распахнутые глаза».
І коли в них увійшло все, що я побачила, вони стали іншими.
В День українського кіно, я хочу привітати мого першого кінорежисера Dmitriy Tomashpolski, дякую тобі за «Шалене кохання, снайпера і космонавта» і наші дебюти в 1992.
Дякую, Анатолій Матешко за «Трубач», Taras Tkachenko за The Nest of the Turtledove / Гніздо горлиці.
Оце і все кіно…»