Щоразу побачення з Хорватією надовго лишає у душі нові, неповторні та яскраві враження.
Здавалося б, що нового можна побачити та дізнатися у цій приморській країні? Проте завжди переконуєшся, що відкривати її можна безкінечно.
Неподалік Бродариці збудовано рів’єру «Соляріс» з піщаним пляжем, аквапарком, причалом для яхт, готелями та низкою сучасних відпочинкових атракцій.
Оскільки наше перебування в Хорватії співпало з проведенням фіналу чемпіонату світу з футболу, тут панував фантастичний національний дух: на всіх будівлях майоріли хорватські прапори, автомобілі та люди також убралися в національне вбрання, пісня-гімн «Іграй, моя Хрватска!» звучала з усіх усюд, а фан зони були облаштовані чи не в усіх містах та містечках країни. За вирішальним поєдинком ми також спостерігали у фан-зоні в Бродариці. Тож жовто-блакитний український прапор, який завбачливо захопили із собою у знак підтримки, яскравів серед червоно-білих квадратиків. І незважаючи на здобуте срібло, після фіналу світової першості з «ногомету» кожне хорватське місто зустрічало своїх земляків як національних героїв…
Шибеницькі мотиви
Курортне селище Бродариця розташоване за 6 км від центру 50-тисячного міста Шибеник, тож майже щодня ми блукали вузенькими мощеними вуличками історичного центру міста, яке має дуже багату і славну історію. У середні віки він успішно протистояв загарбницьким намірам Венеції, його так і не здобула всесильна Османська імперія. У 1877 році тут відкрили перше залізничне сполучення у тогочасній Далмації, а 28 серпня 1895 на річці Крка за планами Ніколи Тесли введено в експлуатацію першу електростанцію. Так Шибеник став першим містом Хорватії з електричним освітленням.
Не оминули Шибеник і дві світові війни ХХ століття, а в липні 1991 року, коли на місці союзної Югославії постали незалежні країни, збройні формування хорватських сербів за підтримки югославської армії розпочали наступ на населену хорватами Далмацію. Шибеник, разом із Задаром, найбільше з-поміж усіх далматинських міст постраждали від сербських нападів. Вдячні містяни відзначили подвиг своїх захисників пам’ятною дошкою на центральній площі Шибеника.
Свідком тих трагічних подій став і господар апартаментів, які на час відпочинку стали нам домівкою. Нікола Жівкович народився і жив неподалік – у гірському селі на території національного природного парку «Крка» за 35 км від Шибеника. Під час військового конфлікту у 1991 році у його дім, що опинився на лінії розмежування воюючих сторін, потрапило декілька мін. Він з родиною був змушений перебратися із зони бойових дій у селище Бродариця, де згодом збудував тут дім для себе та апартаменти для відпочивальників.
Нині Шибеник входить до числа найпопулярніших туристичних центрів Далмації. Тут вирує мистецьке і культурне життя. Головна історична принада міста – собор Святого Якова, зведений у XV-XVI ст. повністю з каменю.
Біля входу в канал Святого Анте розташувалася фортеця Святого Миколая, збудована в середині XVI століття для захисту від турецьких нападів з боку моря на основі проектів венеціанського військового архітектора Мікеле Санмікеллі. Основні відпочинкові зони розташовані за 3-5 км від центру міста. Один з них – Бродариця, селище Шибеницької громади.
Найменший острів Хорватії та найбільше місто Далмації
Більшість нинішніх мешканців Бродариці – колишні жителі найменшого і найнижчого населеного острова усієї Адріатики – Крапань, розташованого усього за 300 метрів від материка. Його найбільша висота над рівнем моря – 1,25 м, довжина берегової лінії 3620 м, а площа – 0,5 кв. км. До розбудови Бродариці на Крапані проживало майже 2 тисячі жителів. Нині тут проживає близько 200 чоловік, багато помешкань колишніх рибалок є порожніми. Життя на острові вирує, (хоча ні, не вирує, а повільно пливе) у єдиному фешенебельному готелі «Спонджіола», кількох приватних котеджах, у яких проводять час любителі тиші, спокою і недоторканої природи, та зведеному у 1446 році монастирі.
Ще в 1893 році острів першим на узбережжі почав надавати в оренду обладнання для дайвінгу та відкрив кооперативи по добуванню губки. Про цю сторінку його історії можна детально довідатися у місцевому музеї губок.
За 25 кілометрів південніше Шибеника розташувалося старовинне містечко Примоштен зі своїм чудовим архітектурним ансамблем Старого міста ХVІ-ХVІІІ ст., церквою Святого Георгія, зведеною у 1485 році на найвищій точці, оргінальними дахами будинків, покритих пласким каменем, та зручними пляжами і кришталево чистою водою Адріатики.
Подорож до другого у Хорваті і найбільшого у Далмації міста з 1700-річною історією, його найкрупнішим морським портом, промисловим, культурним і футбольним центром – містом Спліт – пролягала автотрасою поміж стрімких, оголених гір, на вершинах яких зведені велетенські вітряки . Тут у реальному вимірі бачиш, на що перетвориться Боржавський хребет у Карпатах у випадку зведення таких вітряків.
Як і чимало інших далматинських приморських міст, Спліт теж розташований на півострові біля підніжжя Мосорських гір. Спускаючись від національного Морського музею Роковою вулицею до луки-порту на площі, яка носить ім’я першого президента незалежної Хорватії Франьо Туджмана, відразу потрапляєш до історичного ядра міста з його головною пам’яткою – палацом римського імператора Діоклетіана, внесеного у 1979 році до реєстру Світової спадщини ЮНЕСКО.
До кінця VII століття берегова лінія району і сам Спліт були заселені слов’янами. У середні віки він став одним з головних хорватських центрів торгівлі, економіки і культури. Уродженцями міста і його гордістю є основоположник хорватської літератури Марко Марулич, композитор і диригент Яков Готовац та нинішні народні улюбленці – провідні футболісти хорватської збірної і кумири п’ятьох мільйонів жителів Хорватії – Анте Ребич, Іван Перишич та Іван Стринич.
Під час світових воєн ХХ ст. Спліт захоплювали італійці та німці. Місто позбулося німецької окупації рівно в один день з Ужгородом – 26 жовтня 1944 року – та в складі Хорватії стало частиною союзної Югославії. У 1991 році, після проголошення незалежності Хорватії, в Спліті було кілька збройних інцидентів між хорватами і частинами Югославської народної армії. Найбільш примітним став епізод обстрілу міста югославським військовим кораблем з назвою «Спліт».
Серцем старого Спліта є Народна площа, що розташована відразу ж за західними воротами палацу Діоклетіана. Тут розміщені житлові приміщення, музеї, кафе, ресторани, рибний ринок, банки.
Біля залишків колонади Палацу Діоклетіана туристів зустрічають озброєні римські легіонери. Почувши, що ми з України, кажуть, що ми – браття, а в Україні живуть найгарніші дівчата у світі.
Оксана Дудаш