Як закарпатки пожартували над скупим начальником

Шеф у нас зовсім не з тих, які надто дбають про людей. Викручує нас, як тільки може. Ми знаємо, що на своїх товарах він заробляє шалені гроші. Я от продавала взуття, на якому він накручував завжди більше як 100%, пише популярна на Закарпатті газета «Поради».

Моя подруга Таня – поверхом вище продавала всілякі пуховики та куртки, на яких він наживався ще більше. Мало того, що купляв їх оптом. Ці товари були ще й із дефектом. Тому дісталося це добро йому  майже задарма. Між іншим, ми завжди звертали увагу покупців на дефекти. Бо люди потім клянуть саме продавців.

Але нам навіть зарплату шеф платив дуже неохоче. За місяць через наші руки переходило кілька тисяч доларів.  А ми ледь витягували із нього мізерну зарплату. А що поробиш? Підеш до іншого, а він так само – або буде казати, що грошей нема, або платитиме копійки.

Одного разу ми подумали, що непогано б його розвести. Хоча й зиску з цього нам ніякого не буде. А знали ми, що він завжди в одному і тому ж самому банкоматі переводить різні суми. Напевно, різним фірмам або ж по кредитах платить.

Він завжди підходить до банкомату з добрячою пачкою грошей. Бував зазвичай таким зосередженим, що нікого у такі хвилини не помічав.

Раптом Таня підморгнула мені – так, ніби хотіла, щоб я теж приєдналася до ще незнайомої мені акції. Це було якраз в четвер, вже після роботи. Поповнював рахунок наш король і цього разу в супермаркеті. Він завжди чомусь користувався саме цим банкоматом. Таня прийшла за його спиною непоміченою – нібито за покупками в супермаркет. А сама заворожено дивилася на екран. На екрані висвітлилася сума – 10 тис. грн. Ну, мабуть якийсь звичний платіж для нашого грошовитого боса.

Поки наш шеф підгодовував банкомат грошима, ми подалися за покупками. Крадькома Таня спостерігала за своїм керівником. Але мені не пояснювала, що ж вона таке задумала. Нарешті шеф впорався з грошима і теж взяв кошик, щоб зробити деякі покупки. І тут Таня надіслала йому заздалегідь підготовлене СМС – «Дякую, що перевів мені 10000 грн. Наташа». І в цей момент до мене почало доходити, що вона задумала насправді.

Наш шеф почув звук есемески і недбало глянув на екран. А потім він заметався по магазину – як в’юн на сковорідці. Невже неправильно перевів гроші? Одразу кинув кошика і метнувся до виходу. Охоронець навіть запідозрив, що він щось украв. Нашому шефу це, звісно, не сподобалося – він став щось пояснювати та активно жестикулювати. Нарешті він вирвався надвір і прожогом кинувся у свою машину.

Так от який підступний план вигадала Таня! Краєм вуха вона якось чула, що у нього є коханка Наташа, з якою він постійно свариться – через гроші. Подробиць вона про це не знала та й не дуже й хотіла знати. Не дуже вірила, що така людина, як наш бос, може когось покохати по-справжньому. Згодом і так все з’ясується, що ніякі гроші Наташа брала. Хіба що це попсує трохи нервів нашому Головному.

Виникла в Тані ця ідея тоді, коли вона знайшла на вулиці якусь сім-карту. На карті не було жодних номерів. Тож вона не знала, кому її віддавати. На всяк випадок – кинула до гаманця, щоб це з’ясувати згодом. Але, як і буває в таких випадках, за щоденними турботами зовсім забула про це. А на днях знову наткнулася на ту сімку. І підморгнула мені.

Наступного дня шеф із кимось гаряче сварився по телефону. І було відомо, що сперечається він із якою жінкою. Напевно, це була Наташа. Тані було ніяково, що підставила Наталю. Але вважала, що їхня сварка, можливо, й на краще. Хіба потрібно Наталці волочитися з таким огидним чоловіком, як наш шеф? Краще вже най побудує якесь власне життя.

Бос так ніколи і не дізнався, хто автор цієї витівки. Але після цієї події він трохи присмирнів. Та й банкоматам у супермаркеті більше не довіряє. А коли наближається до чергового банкомату, дуже довго роззирається довкола. Але нам ліньки розводити його ще раз.

А не так давно у підворітні його зустріли якісь спортивні хлопці. Кажуть, що вимагали грошей. Кажуть, що це були його колишні партнери, на яких він оформив кредит. Ну, й полоскотали його ножем. Три тижні в реанімації перележав. Ледве врятували. Навіть у поліцію, бідний, не заявив – злякався.

Ні, ми не тішимося цим його лихом. Але дивує інше – хіба покидьки розуміють тільки мову страху? Знаю, що це не добре – маніпулювати іншими, навіть коли вони винні перед тобою. Це я про витівку Тані. Але хочу запевнити й експлуататорів, що так просто з рук нічого не сходить. Хтось покепкує, хтось поплаче собі нишком, а хтось і ножичком штрикне зопалу. Просто всьому свій час. Жаль тільки, що деякі типи до останнього цього не розуміють.

Людмила, Хустський район, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net