Сьогодні у рубриці «Враження учасників та гостей фестивалю «Монологи над Ужем» своїми емоціями про місто над Ужем ділиться гість фестивалю Алекс ЛОГІНОВ
…Сидячі в себе на балконі, звідки я бачу Львів, після нічного потяга, я тепер можу хоч шось толкове написати про Ужгород. Ужгород знов вразив. Порадував душевністю, теплотою, бажанням себе проявити і, найголовніше, порадував тими людьми які були поруч.
Дякуву пану Михайло Неділя за те, що він намагається «запалити» рідне і любе йому Місто навіть ціною того, що нещадно зпалює частинку своєї душі. На таке годні одиниці.
Словами одного Львівського гурту:
І я живу, блиском очей, смаком бажань і запахом слів (с).
І він робить це заради того, щоб його Місто ставало кращим, продовжувало розвиватись, і дарувало таким як я нігілістам, розуміння того, що в цьому світі є не тіки повсякденність, але й наша душа, яка потребує театрів, нових вражень, розвитку, і бажання бути першим в тому, що вириває тебе з буденності і запалює всередині справжній Вогонь!
Монологи над Ужем в Ужгороді є лише першою сходинкою. З такими людьми як пан Михайло і його друзі, які вкладаються в це все з таким фатальним ентузіазмом , що важко підібрати слів, з тією дійсно правдивою душею і професійністю, яка граничить з жертовністю (такого я не бачив ніколи), цей Фест просто приречений на життя. Бо словами класиків – (мав би нижче поставити «Многая літа»), але все ж словами львівських класиків:
«Міську, вважай
Мєчта прекрасная
Міську, вважай
Як сонце ясноє
Міську, вважай
Холера ясная
Мєчта зовьот мєня в перьод»
Амінь!
Don’t save the Queen, but the souls of the proud people.