З боку іноді важко зрозуміти всю серйозність ситуації. Булінг відбувається поза очами вчителів та батьків, а жертви бояться та соромляться розповідати про цькування.
Також у неї можуть з’явитися синці чи подряпини, що вона не в змозі пояснити.До булінгу належать такі дії:
- дитині говорять образливі, злі та неприємні слова;
- удари, стусани, смикання, потиличники, штовхання, підніжки, побиття;
- булери забирають речі дитини, не віддають та/або псують їх;
- дитину змушують робити щось неприємне або те, від чого можуть виникнути проблеми;
- цілковите ігнорування, бойкот;
- образливі слова, плітки про дитину кажуть або пишуть іншим людям, зокрема в інтернеті (кібербулінг).
Головні відмінності булінгу (цькування) від простого конфлікту:
- повторюваність;
- нерівність сил агресорів (булерів) та жертви.
Діти-агресори (булери) при прямих питаннях зменшують значущість: «Та що тут такого?», «Ми просто жартували!», «Ми з друзями так одне одного називаємо, і ніхто не ображається!», «Він (вона) сам винний(а)!»…
Типові відмовки дорослих
«Ви що, і в інституті за нього заступатиметеся?». Дитина не дорослий, вона ще не вміє захищатися. І саме зараз вона дивиться на ваші дії та вчиться цього.
«Діти не люблять стукачів». Пам’ятайте про нерівність сил: і дорослий кличе поліцію, коли його грабують. Прохати по допомогу — не соромно!
«Вік такий, нічого не вдієш». Булінг з’являється там, де діти не зацікавлені навчанням та не зайняті продуктивними справами. Просто конфлікти є всюди, але постійного цькування в здоровому класі бути не може.
Що слід робити
Через булінг виникають тяжкі фізичні ушкодження, а психологічна травма від нього залишається на все життя, тому діяти слід негайно.
Крок 1. Аналіз ситуації
- Поговоріть з дитиною віч-на-віч. З’ясуйте, скільки триває конфлікт, які саме діти відіграють у ньому активну роль, що конкретно роблять булери і як повелася дитина, чи зверталася до вчителів.
- Зберіть докази. Фотографії, відео- та аудіозаписи. Доволі часто їх навіть не потрібно робити самому: булери знімають свої знущання на телефон та викладають у соцмережах. Завантажте ці матеріали до себе, бо після початку активних дій вони позникають. Якщо цькування сталося у інтернеті, зробіть скриншоти сторінок з образами чи погрозами.
- Підтримайте дитину. Запевніть, що допоможете їй, що ви на її боці незалежно від того, що саме відбувалося між нею та булерами. Жодна людина в світі не має права знущатися над іншою людиною.
Крок 2. Звернення до навчального закладу
Пам’ятайте головне — ви з дитиною не повинні виправдовуватися. «Батьківські бої» зі з’ясуваннями, чия дитина «повинна краще помитися, і тоді з нею, може, почнуть дружити» — глухий кут, там ви тільки втратите нервові клітини. Кожен учень за замовчуванням має право на повагу і зобов’язаний з повагою ставитися до інших.
Особливості звернення:
- Класний керівник, учителі. Не задовольняйтеся обіцянками «провести профілактичні бесіди». Вимагайте конкретних дій і дат: коли будуть проведені заходи, які саме, як вони допоможуть. Ви маєте право вимагати, бо ситуація стосується вашої дитини.
- Батьки булерів. Розмовляти з ними краще на нейтральній території, чи в школі, у присутності вчителів. Акцентуйте увагу на тому, що їхній дитині ситуація теж шкодить: булери в майбутньому мають більший ризик стати на кримінальний путь, бо звикають налагоджувати стосунки на основі сили.
- Батьки інших дітей. Від булерів зазвичай страждає не одна дитина. Поспілкуйтеся з батьками інших постраждалих і домовтеся про спільні дії. Колективні звернення завжди ефективніші.
- Шкільна адміністрація. Якщо підтримка з боку класного керівника відсутня, або він не в змозі припинити булінг, звертайтеся до завучів, директора і далі. «Офіційний» шлях — найбільш дієвий, бо школа є установою, діяльність якої регулюється документами.
Крок 3. Робота з дитиною
Звісно, дитина теж має якось зарадити справі, щоб звільнитися від ролі жертви. Що потрібно зробити?
- Учитися «не годувати тролей». Одна з головних насолод булерів — гостра реакція жертви на знущання. Навчайте дитину відчувати власну цінність незалежно від будь-чиїх висловів.
- Учитися фізичного самозахисту. Але не для того, щоб самому стати булером.
- Знайти «свою» компанію. Сусіди та однокласники — зазвичай люди випадкові. І дуже важливо знайти друзів, компанію людей зі схожими смаками та поглядами на життя (так, підлітки вже їх мають).
- Змінити школу. Зазвичай зміна середовища та колективу допомагає жертві булінгу. Але робити це краще після того, як усі інші способи змінити ситуацію вичерпано, щоб не культивувати безпомічність.
Ольга Чепур
