Після вбивства втік до сусідньої області, але коли закінчились гроші, разом зі спільником повернувся додому
До 15 років ув’язнення засудили 19-річного виноградівця, що вбив 67-річну мешканку села Ключарки Мукачівського району, будинок якої вирішив пограбувати разом зі спільником, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
День вибрали не випадково. Вони знали, що чоловік та донька баби Марії (з етичних міркувань імена дійових осіб замінено) о 07 годині 30 хвилин мають поїхати на роботу, а старенька в хаті залишиться сама.
Тож зранку о 6:30 вони поїхали до села і припаркувалися неподалік. Після цього проникли на подвір’я та сховалися на даху господарської прибудови.
Аби довершити те, за чим, власне, й проник до житла мешканців Мукачіщини злочинний дует, грабіжники продовжили пошуки цінностей. Знайшли золотий хрестик, дві пари сережок та дві золоті каблучки. Невдовзі золото вони здали до ювелірної майстерні в Ужгороді. Із грошей скільки саме взяли – навіть господиня не знала. За її словами, можливо три, а можливо і п’ять тисяч.
Увечері, повернувшись із роботи, донька баби Марії застала повний хаос. Усе було перекидано догори дном. Але найстрашніше, свою матір жінка знайшла мертвою. Вона негайно зателефонувала до поліції.
В ході досудового розслідування слідчі встановили, що вбив жінку саме 19-річний виноградівець.
На суді свою провину він визнав і розповів, що на початку листопада був звільний з Ужгородського СІЗО, після чого відразу поїхав на вокзал, де його зустрів Степан. Раніше чоловіка він не знав, був знайомий з його сином, з яким разом сидів в ізоляторі і який попросив батька підтримати нового знайомого. Степан повіз хлопця до себе. Там він і познайомився з Андрієм.
«Я розповів йому, що мені потрібні гроші, Андрій запропонував разом пограбувати будинок. Я погодився, і ми разом на таксі поїхали оглянути хату. Звіти повернулися на автобусі, – запевнив молодик. – Того дня нас у Ключарки відвіз Степан. Ми з ним виїхали близько 5.30 ранку. Машину залишили на сусідній вулиці і до хати пішли пішки. Йшли через городи. Проникнувши на подвір’я, зайшли до сарая та сховалися на даху, де сиділи приблизно годину, спостерігаючи через вікно, коли члени сім’ї поїдуть на роботу. Після того як жінка залишилась сама, я зайшов до будинку та, підійшовши до неї, почав її бити по обличчю, наніс близько 6 ударів. Стара впала. Я подивився, чи справді в оселі немає більше нікого. Коли повернувся на кухню, почув хрип та побачив, що жінка намагалася комусь зателефонувати. Це мене розізлило, і я наніс їй ще два удари».
За словами хлопця, їм було відомо, що б будинку є велика сума грошей. Але знайти вдалося лише золоті речі. Також він запевнив, що стару задушили для того, щоб вона не мучилась.
Відтак убивці протягом певного часу переховувались від поліції, оскільки знали, що їх шукають. Спочатку кілька днів гостювали у знайомого у Сваляві, далі поїхали в Житомирську область, а потім – у Виноградівський район, де їх і затримали правоохоронці.
Цікаво, що на суді молодик сказав, що шкодує лише про те, що у будинку вони знайшли недостатньо грошей, на які розраховували та які дали б змогу втекти подалі від відповідальності.
І ще одна важлива деталь. Після скоєного вбивства за загадкових обставин Андрій помер.
Тож до відповідальності притягнули Степана, на машині якого грабіжники їхали «на справу».
У судовому засіданні чоловік пояснив, що про хлопця йому розповіла співмешканка, разом із сином якої молодик сидів у СІЗО в Ужгороді. Вона попросила забрати Михайла, аби він пожив у них, мовляв його відпустили під підписку про невиїзд, аби його вбили. Тож чоловік пошкодував і прихистив молодика.
Також Степан запевняв, що в той день машину в нього просто вкрали, він не віз хлопців до Ключарок.
«Коли вони повернулися, я сварився і наголошував, що не дозволяв брати автомобіль, – стверджував він. – Згодом ми разом із дружиною та хлопцями поїхали до Ужгорода. Нам треба було зустрітися з адвокатом щодо сина. Вони ж казали, що в них власні справи. Насправді вони ходили збувати золото. По дорозі додому я поцікавився, звідки в них було золото. Однак подробиць вони не розказували. А в Мукачеві мені подзвонили та повідомили що бачили мою машину, мовляв «там труп». Тоді я все зрозумів. Потім Андрій помер, а я почав шукати Михайла. Знайшовши його, просив, аби він у всьому зізнався. Але хлопець відмовився, сказав, що хоче поїхати. Побоюючись, що він може втекти, я погодився їхати разом з ним. В Києві в нас закінчилися гроші, ми поїхали в Житомирську область до знайомих, щоб позичити. Після цього приїхали в Мукачево, я заїхав додому, взяв 1200 доларів. А в селі Тросник нас затримала поліція».
Дочка загиблої бабусі на судовому засіданні зауважила, що бачила через вікно машину нападників, але тоді ще ні про що не здогадувалась.
«Із роботи я повернулася о 18 годині, – заявила вона. – У хаті побачила безлад, на кухні виявила маму, яка лежала без ознак життя. Після того викликала працівників поліції та «Швидку допомогу». Крім того, напередодні, десь два рази точно, розмовляючи по телефону, дивилась у вікно та бачила іномарку стального кольору».
Суд визнав обох закарпатців винними у злочині. Молодшому, який безпосередньо і вбивав стареньку, призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, а 43-річного мукачівця засудив до 10 років виправних робіт.
Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net