Легендарні і величні закарпатські замки ваблять і місцевих, і туристів. Вони приховують ще багато невідкритих таємниць і зачаровують своєю романтикою, кам’яними мурами, які були свідками дивовижної історії нашого краю, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
– Що можете розповісти про цьогорічні розкопки біля Ужгородського замку? Що цікавого вдалося знайти?
– Честь Ужгородському національному університету, молодим історикам за те, що вже давно проводять хай не масштабні роботи, але досліджують пам’ятки замкової архітектури Закарпаття, проводять експедиції, вивчають Середнянський, Королівський замок, середньовічні церкви. А в цьому році вперше розпочала роботу експедиція УжНУ спільно з Закарпатським краєзнавчим музеєм і Закарпатським Центром туризму учнівської молоді, який я частково репрезентую, і ми спільними зусиллями почали досліджувати церкву святого Юрія. Цікавого там багато, ми досить багато матеріалу отримали для подальшого осмислення, виявили перші загадки. Справа в тому, що наразі із тієї ділянки, яку ми дослідили, найбільш ранній матеріал можна датувати початком ХV століття. Це – найбільш ранній матеріал , більш давнього немає, хоча ця церква згадується у документах з ХІІІ століття.
– Можна визначити, хто там був похований?
– Це коштує великих затрат. Персону не завжди можна визначити. Але можна з’ясувати вік, стать, причину смерті, чи хворіла людина, загалом – дуже багато. А при поєднанні з писемними джерелами не виключено, що можна встановити і персону того, хто похований. У церквах раніше було багато поховань, тому що така була традиція. Заможний містянин міг купити собі місце і за певну плату його могли поховати біля замку як у межах церкви, так і поряд із нею. Тобто поховання не обов’язково пов’язані зі священиками чи такими великими феодалами, як Другети. Існує ще й етичний момент. Справа в тому, що коли знайдено останки похованих пізніше ХVІІ- ХVІІІ століття потрібно робити їхні перепоховання. Поки що в нас таких поховань немає, але не виключено, що з таким зіштовхнемося.