Хочу розповісти, як я позбувся батьківської дачі. І можна навіть сказати, що це сталося в одну прекрасну ніч. Хоч ішов я до цього довго. Ми часто з приятелями влаштовували веселу пиятику, пише наддзвтчайно популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
Але одного разу все ж таки зі мною сталося щось зовсім не передбачуване. Того вечора ми всі добряче набралися. У мене були великі проблеми з пам’яттю. І що трапилося після того, як ми вирішили розійтися, не згадаю зараз – ну ніяк.
Але прокинувся я у ліжку з якоюсь брюнеткою, яка вже готувала на кухні бутерброди. І це була моя кухня. Але як потрапила сюди дівчина – цього я не пам’ятав. Дівчина назвала себе Анжелою і заявила, що я дуже вправний у ліжку. На те щоб я дуже вже сумнівався у своїх чоловічих здібностях. Але вона явно дуже хотіла мені полестити. Навряд чи вчора – на таку п’яну голову – я міг щось путнє утнути.
Тим часом дівчина так захоплено дивилася на мене. Ніби я – якийсь відомий кіноактор, який опинився з нею у ліжку, а не звичайний хлопець. В її словах відчувалася якась ще не зовсім зрозуміла мені гра.
Дівчина залишилася у мене аж до вечора. А потім лягли спати разом. Мені ж якось ніяково було її виганяти на двір. Адже виходило так, що це я – на п’яну лавку сам її затягнув до себе. У це холостяцьке житло. А потім дівчина залишилася на тиждень, далі – ще на місяць.
Якось само собою сталося так, що я вже й зовсім звик до неї і якогось дня сам запропонував їй одружитися. Особливої любові між нами не було – вона це теж чудово відчувала. І, здається, навіть через це не дуже ображалася і не страждала.
Тільки через рік я дізнався що в неї – 13-літня дочка. Донечка тим часом жила у бабусі. Анжела цілий рік приховувала від мене факт її існування. Я навіть здивувався – наскільки добра вона акторка і наскільки гарно справлялася зі своєю роллю.
Не те щоб я був аж занадто приголомшеним цим фактом, але мені було неприємно, як вона уміло весь час брехала. А ще було неприємно, що між мною і дочкою вона вибрала мене. Мені здавалося, що материнські інстинкти мала б бути сильніші, хіба ні? Бо не так вже вона мене й кохала – коли на те пішло!
З дочкою ми все ж таки згодом подружилися. Вона навіть стала називати мене татом. А от із Анжелою навпаки – у нас все частіше почали виникати сварки. Вона вимагала дуже багато грошей – то на косметику, то на одяг, то на поїздки.
Мене це все більше дратувало. Анжела навіть не думала влаштуватися на бодай якусь роботу. Вважала, що гроші – це заслуга за володіння нею, а праця – для цього ж у неї є чоловік. Мені все важче і важче було приховувати свою неприязнь до дружини. І нарешті я сказав, що нам все ж краще розійтися – кожному своєю дорогою.
І тут Анжела мене просто ошелешила. Здається, вона була дуже добре підготовлена до такого моменту і не виключала такої ситуації. Коли я все ж таки остаточно заявив, що ми розлучаємося, вона замовкла і більше не озивалася до мене – весь вечір. Чекала, що я буду в неї благати прощення. Я ж навпаки – дуже щиро сподівався, що вона на мене образиться як слід. І зробить таку милість – забере свої речі. І поїде від мене – назавжди.
Але через кілька днів на роботі на мене чекав несподіваний візит міліціонерів. Мене пов’язали, як якогось останнього бандита. Виявляється, мені інкримінували… підозру в розтлінні дочки Анжели. Це було нечуване нахабство з її боку, неабиякий цинізм! І це вдячність за те, що я прийняв її – разом з дитиною, годував, турбувався про них.
Як вона вміло все придумала. Як підло! Анжела заявила, що я маю два варіанти. Або маю відшкодувати їй моральні збитки – назвала таку суму, що мені запаморочилося в голові. Або ж мене кинуть за грати. Тоді я, можливо, втрачу свою квартиру. А з педофілами на зоні ведуться дуже жорстоко. Тому невідомо, чи я взагалі звідти повернуся. А коли повернуся, чи буду мати хоч крихту здоров’я. Тобто і в першому, і в другому випадках Анжела сподівалася вирвати з мене неабиякі гроші.
Ще більше я був приголомшений тим, що й її дочка Катруся стала свідчити проти мене. І почала нести таку нісенітницю, що в мене волосся заворушилося на голові. Як може дитина так деградувати? Я зрозумів, що це її мама намовила. А може ще й пообіцяла їй гроші? Але ж Катруся розуміла, що це підлість! А от я зрозумів, що мені не виплутатися з цієї справи. Анжела підкупила кого треба – адже сподівалася вирвати великий куш. Вона вважала, що така гра варта свічок. І почала натякати, що я можу загинути ще в тюрмі.
Я все ще думав, що це – просто поганий сон. І що це жахливе непорозуміння має прийти до якогось все ж логічнішого кінця. І все врешті з’ясується. Але дуже скоро зрозумів, що це насправді дуже небезпечна гра. І що ви думаєте – я був змушений заплатити гроші, які вона вимагала. Для цього треба було продати пристойну батьківську дачу.
Мама дуже плакала, але нишком від мене. Вони з батьком дуже любили цю дачу. Саме тут вони відроджувалися до життя. Скільки років батько ходив на заробітки, щоб звести цей ошатний будиночок. П’ять років тому його не стало. І от я мушу продавати цю коштовність, щоб заткнути пельку своїй дружині.
Я сплатив їй ті гроші, які вона вимагала. Але з міста все ж таки був змушений виїхати. Люди почали скоса на мене поглядати. А багатьох приятелів я взагалі втратив. Та я людей розумію – мало хто повірить, що дружина просто звела на тебе страхітливий наклеп, коли йдеться про таку страшну підозру.
Сьогодні я розлучений і не хочу навіть дивитися на інших жінок. І навіть не знаю, чи це колись мине. Тим часом Анжела не розгубилася – вона одружилася знову. Перебралася вже в іншу область – воно й зрозуміло, адже цирк повинен подорожувати.
Я бачив її якогось вечора на вокзалі. Разом із чоловіком – наївним таким собі інтелігентом в окулярах. Знаю, що він має дуже гарну трикімнатну квартиру в самому центрі міста. Дуже боюся, що він потрапить у таку халепу, як і я. Але цей дурник зараз так закохано дивився на Анжелу, що навряд чи він би і повірив у мою безглузду історію подружнього життя.
Іван, Мукачівський район, газета «Поради», ексклюзивно для zakarpatpost.net