АНОНС. Банк не знає жалю до знедолених. Чому перстень змінив долю закарпатської родини
Наша історія почалася ще тоді, коли ми вирішили, що добре було б купити якусь там дешеву вживану автівку. Ви ж і самі знаєте, що на Закарпатті був цілий бум з тими автівками на словацьких номерах, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
Машина нам тоді й справді була дуже вже потрібна, бо ми будували в селі невеличкий дім, а ще часто їздили до батьків. Тож машина нам могла б заощаджувати і час, і гроші, і сили. В ній можна було підкинути й якісь будівельні матеріали, і набрати в місті набагато дешевших продуктів – оптом, та й просто не зомлівати літом від спеки в автобусах, коли їдемо до батьків. Адже й туди і звідти треба було кожного разу їхати ще і з великими сумками.
Так сталося, що мої батьки ще живі і навіть відносно здорові, дякую Богу. Такі, якими можуть бути здоровими люди у свої 75. А от батьки моєї дружини Наталки померли вже давно. Батько її загинув на будівництві ще тоді, коли їй було всього 13 років. А мами не стало тоді, коли вона якраз закінчила торговельний технікум.
Мама важко виводила у люди Наталку, але намагалася, щоб і в неї було все, як у інших дівчат – і гарний одяг, і вдосталь їжі, і красиве весілля. А ще мама у спадок залишила Наталці кілька перснів. Виглядали вони зараз старомодними. Та й не полюбляла Наталка обвішувати всю себе всіляким там золотом. Тому вони спокійно весь час і лежали собі у скриньці.
Аж тут на них якось наткнулася Наталка і в неї раптом виникла думка: чи не можна б їх було продати. Хоч персні і їй зовсім не подобалися, але ж це було ще справжнє радянське золото, а не нинішнє – турецьке. Ця ідея виникла у неї якраз у зв’язку з покупкою тієї нашої машини.
Виходило так, що приблизно за цей спадок ми й могли б купити собі нове авто, яке б нас дуже виручило у майбутньому. Щоправда, Наталка все ж таки трохи засумнівалася, адже це був мамин подарунок. До того ж вона знала, як матері у той час важко було наскладати гроші на такі от дорогі цяцьки.
Але Наталка заспокоїла себе тим, що все одно мама б із нею у цей момент погодилася. Адже вона дарувала дочці цю крихту золота – для того, щоб та колись могла застосувати цей спадок у своїм житті для чогось корисного. А тут ще й такий вагомий привід підвернувся – наче б усе сходилося.
А коли Наталка понесла персні в ломбард. Виявилося, що це якраз і є така ж сама сума, яку нам і треба було сплатити за ту машину, яка нам сподобалася.
Тож ми купили сріблястого кольору машину – до того ж вона була з чималеньким багажником. Дуже тішилися ми всі тій своїй обновці. Наші надії таки й справді не були марними. Просто душа відпочивала, коли їхали нею до батьків. Та й на будівництві хати вона була нам дуже вірною помічницею.
Чому на голову родини почали сипатися нещастя? Які саме? І чим усе закінчилося?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «ПОРАДИ».
Купуйте свіжий номер газети «ПОРАДИ» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 23 листопада.
