Закарпатський фермер, що утримує буйволів, каже, що в стаді панує матріархат
На Закарпатті, в селі Буштино фермер Владислав Сабадош тримає 11 буйволів та каже, що тварини не лише дають поживне молоко, а ще й допомагають берегти природу, пише «Агро-Центр».
Займатися буйволами господар почав ще у 2010 році, тоді він придбав першу тварину. Родині набридло купувати молоко, тому купили корову, а з нею і буйволицю. Першу буйволицю фермер придбав у німецького еколога Мішеля Якобі, який відомий тим, що захищає популяції карпатських буйволів, пише газета «Господарські поради».
«Буйволи – це не лише молоко, сметана, м’ясо і шкіра, це ще й екологія, – розповідає господар дорогою до пасовища. – Гляньте, яке поле: чистота і порядок, немає ні кущів, ні чагарників» – розповідає Владислав.
Аби до буйволів не наближалися корови та інші гості, пасовище обладнане спеціальним парканом з дроту під напругою, який називають електропастухом. На пасовиську тварини не мають жодних обмежень. Доки погода дозволяє, весь час худоба проводить на свіжому повітрі. Негоду і морози перечікують у хліві.
«Взагалі, буйволи і корови легше переносять мінусову температуру, аніж спеку. До -10 градусів вони не відчувають температуру, якщо вони в сухому. Колись з товстелезної шкіри буйвола виготовляли мішки для солі, яку видобували на солотвинських солекопальнях. Насправді карпатські буйволи – це звичайні адаптовані індійські буйволи, які живуть у Карпатах тисячу років. У господарстві їх здавна використовували як тяглову силу, потужнішу за кінську. Зараз в Україні їх залишилося близько двохсот голів», – каже фермер.
Зараз буйволиць фермер не доїть, молоко повністю дістається телятам. За натурою ці тварини норовливі, але здебільшого поводяться спокійно. Інколи навіть дають себе погладити. Свого господаря тварини впізнають навіть за запахом. Довго кликати їх не доводиться, вони самостійно слухняно підходять.
«У буйволячому стаді панує матріархат: куди мама повела – туди всі йдуть, ніхто не суперечить», – поділився фермер.
В утримані буйволи дуже зручні. Їдять все, що й корови – сіно, кукурудзу і т.д. Оскільки імунітет у них сильніший ніж у інших тварин, інфекційні хвороби їм не такі страшні.
Фермер поділився, що поки господарство доходу не приносить. Плюсом є те, що щороку господар отримує дотацію. Ці кошти дозволяють закупити корм на зиму. Проте на розширення стада чи найманих працівників цих грошей не вистачає.
«Державна підтримка фермерів мала би бути однозначно більшою», – зауважив Владислав Сабадош.
