Чим жило Закарпаття у 2018-му. Підсумки року
Головні події в області
2018 рік для області був багатим на здобутки. У нас нарешті почали активно ремонтувати дороги. До речі, як і по всій Україні. Хоч зроблено ще недостатньо, але процес пішов. І це вже добре.
Найбільше, звісно, цьогоріч робилося в Ужгороді. Деколи – зі скандалами, деколи – з піднесенням, але незважаючи на атаки хейтерів, робота кипіла. Це і ремонт площі Петефі, і набережної Незалежності, і стадіону «Авангард», і багатьох вулиць.
Місто стало ошатнішим, гарнішим, навіть чистішим.
У Мукачеві зробили менше, але тут відбулося багато різних фестивалів, у добру путь вирушив поїзд «Мукачево-Будапешт» і на наступний планують запустити рейс ще і в Кошіце. Також Мукачево порадувало, до того ж уже не перший рік, гарною штучною ялинкою. Це похвально, бо таким чином місто висловило позицію проти вирубки лісів.
Хоча загалом атмосфера в місті більш сонна, ніж в Ужгороді, життя протікає більш в’яло. Оскільки там немає таких запальних активістів, дії мерії ніхто не блокує і конфліктів на порожньому місті не виникає. Тож добре це чи погано – судити самим мукачівцям.
Хуст. Місто над Тисою у 2018 поринуло в ведмежу сплячку. Тут майже нічого не робилося. Виключенням є лише реконструкція стадіону, яка триває вже другий рік. Утім роботи поки що не завершено.
Також там запустили в експлуатацію перший за кілька десятиліть будинок. І на це дуже смішно відреагувала місцева преса. Інформацію подали так, що міська рада подарувала хустянам нову багатоповерхівку. Цікаво, квартири там роздаватимуть усім охочим безкоштовно? У іншому разі це подарунок собі, забудовникам, тим, хто причетний до будівництва, але аж ніяк не мешканцям міста.
Загалом масштабних проектів у Хусті цьогоріч не реалізовувалося.
Берегово. Тут проведено ремонт центральної частини. Місто переродилося і стало справді гарним. Тут почали з’являтися нові пам’ятники, фонтани, різні туристичні родзинки. Хоч влада й не піариться на всю область, але працює.
Виноградово. Містечко дуже ошатне, чисте, акуратне, доглянуте. І тут гарно в будь-яку пору року. проте про здобутки самі виноградівці через власну скромність мовчать. А говорити б про себе варто більше, аби до міста більш активно приїжджали туристи. Бо ж подивитись у Виноградові справді є на що.
Перечин. Тут є дорий ґазда і завдяки йому місто розвивається. Перечинська ОТГ є однією з найбільш успішних на Закарпатті. Там розвивається туризм і для цього залучають потенціал, наприклад, облаштували 200-річний дуб, закріпили на ньому інформаційну дошку з написом про те, як на 200 років життя Перечина дивилося дерево. Це дуже цікава атракція. Біля нього збираються навіть місцеві і вивчають раніше невідому інформацію. Також для дітей встановили Будинок Зубної Феї. У місті розвивається спорт, з’являються нові гарні місця.
Тячів. Закарпатське містечко цей рік прожило тихим спокійним життям. Нічого особливого там не відбувалося. А от Тячівський район «штормило». Рік запам’ятався скандалом із журналістами, коли їх не пустили на лісосіку, вирубкою лісів, знищенням унікального дубового масиву, перекриттям доріг та протестами через вбивство у Нижній Апші підлітком свого товариша.
Рахів. У Рахові також не відбувалося нічого екстраординарного. Але в районі також були скандали довкола вирубки лісу та пов’язані із полюванням на червонокнижних тварин.
Загалом у області рік минув доволі напружено. Протестів було багато. Відзначився гострим язиком не раз і голова ОДА Геннадій Москаль і не лише тоді, коли обізвав Супрун не зовсім цензурним словом. Матюкався наш Геннадій Геннадійович регулярно. Це йому дуже добре вдається. «Засвітися» він і зі скандалом довкола пам’ятника жертвам Голодоморів в Ужгороді. Бронзовий монстр за 2,5 мільйонів гривень не сподобався закарпатцям, принаймні багатьом, і вони швидко зібрали підписи за те, аби «Свічу пам’яті» «депортувати» подалі від допитливих поглядів і людських очей.
Тим часом серйозних здобутків у області не було. Туристичний потенціал використовується не на повну потужність, інфраструктура розвивається мляво і Закарпаттю в цьому плані варто повчитись від сусідів, які вміють ґаздувати краще із меншими ресурсами.
Однак будемо сподіватися, що прийдешній рік принесе всім нам і області зокрема більше позитиву, більше вагомих досягнень і 31 грудня 2019 року ми підбиватимемо більш позитивні підсумки.
Зі святом, Закарпаття!
