Закарпатський шаркань, чорнокнижник і градобурник. Що між ними спільного і як вони причетні до Різдва
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з етнографом, дослідником демонології і народної магії Закарпаття Василем КОРОЛЕМ.
На Хустщині в Бороняві існує звичай саме на Рідзво водити шарканя. Що це могло означати?
Думаю, спочатку треба розібратися, коли той шаркань прийшов у колядниць кий гурт, у який історичний період. Взагалі поняття Шаркань, дракон, для Закарпаття характерне давно. За традиційними віруваннями ним ставала змія, яку 10-12 років ніхто не бачив.
Шарканя описували як велетенського змія з 3- ма, з 9-ма, 12-ма головами. Він асоціювався з нечистою силою і його образ можна зустріти практично в кожному районі Закарпаття. Навіть велику бурю називали шарга на Бойківщині та Гуцульщині.
Люди вірили, що особливо великі бурі приводить чорнокнижник, який хоче знищити село, побити градом. І він приходив, як гадали, осідлавши шарканя. А в селі йому протистоїть, хмарник, градобурник, людина, яка спиняє бурі, і поки не дасть йому дорогу, то чорнокнижник не може пройти селом.
Це якраз пов’язано з тим про що ми говорили вище, а саме з обрядом викликання нечистого на Свят Вечір, за допомогою якого градобурник дістає владу над чорнокнижником на цілий рік. Є також оповіді про те, що вівчар переміг шарканя, який крав вівці.
Образ дракона пов’язаний навіть із такою відомою для Закарпаття дворянською родиною, як Баторі. Згідно з легендою, один з перших представників роду Вітус Гуткелед зголосився вбити дракона, який оселився в болотах і полював на місцеве населення. Вітус вбив його трьома ударами свого спису і в нагороду отримав замок. Вдячні люди прозвали його Батор (угорською мужній).
У 1325 р. сини Берека отримали герб, який був пов’язаний з цією легендою: три горизонтальних зуба дракона, який тримає щит і обвиває шию своїм хвостом.
Тобто образ шарканя для Закарпаття має глибокі традиції.
