«Лікарю, вколіть мені, будь ласка, те, що минулого разу. Знову інопланетяни прилетіли. Сидять на димарі хати і дивляться на мене вниз отакенними величезними очима. Тиждень тому, коли мене жінка силою привела, ви зробили укол, я прийшов додому і вони одразу полетіли, – із усмішкою пригадує випадок зі своєї чотирирічної лікарської практики в одному з закарпатських сіл терапевт Василь Сабов.
«Якось іду з амбулаторії, а мені назустріч Іван. Роботяга такий, але любитель допитись до «білочки». На вулиці спека, за 30 градусів, середина літа, а він у теплій куртці та в чоботах. Бачу, до мене прямує. Вітається і каже: «Пане дохтор, я до вас!» Дивуюся, що ж він хоче. «Лопату ми дайте»,- ледве плете язиком чоловік. Розумію, що п’яний, та й запах від нього такий, що стояти поруч не можна. Цікавлюся для чого. Він здивовано аж кричить: «Як ото нашто. Пак не видите, який сніг валить! Мушу прометати, бо в двур не можу зайти» Сперечатись із людиною напідпитку – марна справа, а з таким, що допився до «білочки», краще взагалі не треба. Тому кажу, що поламалася і питаю, чи йому не тепло. «Тепло, – зізнається Іван. – Усю дорогу замело. Так ми тяжко ходити, що аж зупрівим». Наші люди – живий анекдот».
Також, як розповів медик, до нього одного разу прийшов і інший селянин. Благав витягнути палець із пляшки, бо застряг. Виявляється, йому ввижалося, що на дні сидить чорт і кличе його до себе. Тож він хотів залізти у півлітрову скляну посудину, навіть не усвідомлюючи , що його розміри цього не дозволять зробити.
На жаль, алкоголізм є серйозною проблемою нашого суспільства. Усе більше закарпатців стають жертвами «зеленого змія. Прикро, що в такому стані, незважаючи на збільшення розмірів штрафів, багато наших земляків навіть сідають за кермо.