Лем вам сміх у голові. Найсмішніші анекдоти тижня

Прийшов Фері з Кушниці в обласну больницю на прийом. Усьо лице в нього обпечене.

Звідат го дохтор: «Што ся стало»

Ун каже:

«Прийшов я думу. Чую запах газу. Знаю, што світло включати не мож. Айбо в хижі так темно. Но та я взяв і запалив шваблик, оби си пудсвітити… Раз лиш чую лиш: Бах!»

***

Маріка дзвонит комп’ютерщикови:

– Муй комп’ютер пише, ож не видит принтер. Я вже і монітор на нього повернула, а ун і так не видит! Що тепер чинити?

Хлопець рішив пудшутити:
– Покажи му перстом!

– Указую! Не помагат!

***

Зустрілися два закарпатці:

– Знаєш куме, я, майже, нині одкажуся уд паленки, у мене ниї алергія ся появила: уп’ю мало лишнього, і на тілі ся начинают появляти сині п’ятна…
– Розумію тя, куме. У мойої жони тоже тяжка рука!

***

Зустрівся Митро з цімобом. Зажурений такий.

Тот го звідат:

— Што ся стало??? На тобі лиця ниє!

— Представляєш, я нині свою жону з якимись хлопом у вароши видів…
— Но… печально. Хоть пудойшовись до них? Зазвідавись, што ко ун?
— Та де! Як я пудойду??? Я же у командіровці!

***

Стойит увечері Циля на автобуснуй остановці у вароши.

Раз до неї який файно одітий чоловік пудходит і звідає:

– Dode pа?

У неї аж дух захопило… Серце ся забило май сильно… По тілови мурянки пробігли… Француз, думає си.

– Перший француз у мене в жизні. Усьо. Кониць сірим будням! Буду тепер не шорвдарь їсти, а жаблячі лапки, танцьовати не на Поштовуй на Динь города, а в Парижі пуд Ейфельовов башньов. Прощайте закарпатські мужики із свойими заробітками, самогонков та розметаними по хижі штрімфлями. Пахнючитися буду не дезидором із базара, а настоящов Шанеллю із бовта. Як би му лиш штось удповісти. Ану што ня там у школі вчили, най вспомню.

– Пардон мсьє! …. Кес ке се? – видавила із себе, чухаючи потилицю.

Чоловік ся попозерав на ниї і мало персом коло виска не покрутив.

– Паніко, я вас лем позвідав, чи автобус ДО ДЕПА йде!!!

zakarpatpost.net