Чому Закарпаття просто приречене стати найбільш щасливим регіоном України

Рік, що прийшов, а за східним календарем це рік свині, має бути щасливим для України. А найбільш щасливим регіоном, певно, має стати Закарпаття. Тому що так любити свиню, як люблять її закарпатці, ніхто і ніде не може. Якщо вся Україна жити не може лише без солонини, то закарпатці не можуть ні без шовдаря, ні без пікниці, ні без шойта…

Обкладинка свіжого номера газети «Неділя Закарпатські новини»

А ще є кляганець, а ще дзяма… Сотні страв, тисячі варіантів їх приготування! У деяких наших ґаздівствах, скажу я вам, свині живуть у таких умовах, що кращі за умови проживання людей десь у Тамбовській області країни-агресора. Свиням у нас догоджають, смачно годують, тримають у чистоті, теплі та оточують турботою, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Правда, за тим же східним календарем, рік свині приходить у лютому, але яка різниця, ми святкуємо 1 січня. Наші люди люблять усе екзотичне і чуже. Бо воно красиве, незвичне і завжди здається кращим, ніж рідне. Згідно із старослов’янським календарем 2019 рік – це рік орла, що кружляє у вишині. Та про це чомусь ніхто не згадує. Бо і справді, свиня таки рідніша нашому менталітету.

Тож поговоримо про цю красуню. Треба зазначити, що свиня була і є однією з найбільш часто згадуваних тварин у фольклорі та літературі всіх часів і народів. Навіть у Біблії свині згадуються неодноразово. У одному епізоді у них вселяються злі духи і вони всі гинуть у морських хвилях, кинувшись туди з обриву чи скелі. Таким чином свині рятують людей. Хоча рятують вони нашого брата завжди – рятують від голоду.

У давніші часи ця традиція зберігалася аж до сімдесятих років двадцятого століття, ґазди різали свиней напередодні Різдва на містку перед воротами. Це щоб сусіди бачили, яку велику свиню виростили у цьому господарстві. До речі, свиня вважалася кращою, якщо у неї була товща солонина. Солонину вимірювали перстами (пальцями). Потім хвалилися: у нас солонина у чотири персти! Різав і розбирав худобину спеціальний чоловік – гентеш. Таких у великих селах було багато, один на кілька вулиць. Хороший гентеш за день у сезон різав дві-три свині. У нас цю роль виконував стрий Мигаль – у нього все виходило швидко, акуратно і без зайвої суєти. Правда, одного разу вже зарізана свиня, коли її почали обпалювати, встала і почала бігати по городу. То був переполох на все село. Ситуацію потім обговорювали у подробицях і сміялися з неї ще довго. Казали, що самогонка, яку традиційно випивали перед церемонією позбавлення свині життя була занадто міцна. Або ж її було забагато.

Чим ще унікальна закарпатська свиня? За що її люблять найбільше наші земляки?

Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».

Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!

У продажу із 11 січня.

zakarpatpost.net