Не можу ж я викинути її на вулицю, куди вона піде? Може наpoдить дитину, батьки побачать онука чи онучку і пробачать
Мій брат повертався якось з відрядження, лив сильний дощ. Раптом на трасі побачив дівчину.
Він думав – зупиняти чи ні, тому що дістали пoвiї. Місце було безлюдне, вирішив все ж зупинитися, пише сайт Українці сьогодні.
Дівчина сіла в машину вся промокла, брат накинув на неї свою курточку.
– Дуже дякую, – сказала дівчина тремтячим голосом.
– Що ж ти в такий час та ще під час дощу робиш на дорозі?
– Від батьків втекла, батько пoбuв.
– Що накоїла?
– Вaгiтна я …, хлопець кинув.
– І куди шлях тримаємо?
– Не знаю поки. Втекла від безвиході. Буду вдячна, якщо ви мене підвезете до вокзалу, там можна сховатися від дощу і заночувати.
– Ну, нi, так справа не піде. Звичайно, батькам прикро, виростили красуню, а вона їм сюрприз за все хороше. Давай-но я відвезу тебе додому?
– Ні, ні, я не поїду. Я боюся їхати додому.
– Що мені з тобою робити? Я ж не нелюд, щоб залишати людину в біді.
Жив брат один. Йому було тоді близько тридцяти, хотів свободи, з дівчатами гуляв.
Заїхав він до мене, заводить дівчину, попросив нагодувати і обігріти, по можливості, щось дати з одягу, зайвих питань не задавати ні їй, ні йому.
Накрила я на стіл, дівчина прийняла ванну, дала я їй футболку і спортивний костюм. Брат попросив залишити її на ніч, до обіду наступного дня обіцяв забрати.
Дівчину завали Світлана. Я поклала її спати, брат поїхав. Вранці він з’явився рано, поснідали і він забрав дівчину. Я зрозуміла, що вона вaгiтна, тому що рвала у ванній, їй було погано.
Що думати – не знала. Хіба мало у брата було дівчат, міняв він їх постійно. Вирішила, що брат влип. Світлана стала жити у нього. Потім якось він розповів мені історію Світлани.
– Навіщо тобі все це? – запитала я брата, – невідомо хто вона, звідки, чия дитина, що там за батьки. Що ти будеш з нею робити далі?
– Я до неї звик. Готує вона добре, приїжджаю з роботи, людина жива в квартирі. Не можу ж я викинути її на вулицю, куди вона піде? Може наpoдить дитину, батьки побачать онука чи онучку і пробачать.
Так Світлана жила у брата, ніякої близькості, як він говорив, чисто друзі. Він утримував її, вона платила йому турботою. Він багато разів пропонував їй поїхати додому, до батьків, говорив, що вони переживають.
Документів з собою немає, а їй в лікарню потрібно. Коли він почав наполягати, Світлана розповіла йому, чому вона не може повернутися додому.
Виявляється, її рідний тато пoмeр, мати вийшла вдруге заміж. Вітчим поклав око на Світлану, коли матері не було, приставав до неї, матері вона побоялася сказати.
Молода, всього 17 років. Вітчим приставав постійно, їй страшно було залишатися з ним вдома. Незабаром зрозуміла, що вaгiтна. Довелося зізнатися матері. Коли мати влаштувала вітчиму скандал, він сказав, що Свєта сама йому проходу не давала, не знав, як біс поплутав по п’янi.
Мати мужика втратити боялася, стала кричати на доньку, сказала, щоб забиралася з дому. Світлана від відчаю втекла.
Брат вислухав історію, сказав, щоб вона збиралася, поїдуть до батьків. Не треба боятися, він буде з нею. Потрібно забрати документи і одяг.
Вони поїхали, батьки жили в невеликому селищі в приватному будинку. Він взяв Світлану за руку і пішов з нею в будинок. Вітчим був один, побачивши у вікно хлопця зі Світланою, перегородив шлях. Хлопець молодий і міцний, він взяв мужичка під шиєю, підняв її і притиснув до стінки.
– Світлана, проходь і роби, що тобі потрібно, не бійся.
Мужик зашипів: «Сволота, кинь, зараз подзвоню в міліцію – сядеш. Забирай свою шaлaву і вали звідси ».
– Заткнись, – сказав, брат і викинув мужика на вулицю, – будеш гаркати, сядеш ти, разом зі своєю бабою. Скажи спасибі, що Світлана не подала на тебе в суд, твaрь.
Світлана зібрала речі, забрала документи і вони поїхали.
Наpoдила Світана дівчинку, жили вони разом, Брат піклувався про неї і про дитину.
Я так зрозуміла, що була там і близькість, але одружуватися він не збирався. Були на боці у нього дівчата, він пропадав іноді з дому. Світлана не раз бачила у вікно жінок в його машині.
Дочка Світлани росла, назвали її Юлія. Дівчинка прив’язалася до брата.
Так вони прожили разом сім років. Юля пішла в школу. Брат любив її, як власну дитину. Вона називала його дядько Толя. Брат як би зробив добру справу для дівчини, але зі свободою розлучатися не поспішав. Дівчинці пояснили, що це не її тато, справжній тато пoмeр.
Одного разу вони гостювали у мене, коли я вкладала дівчинку спати, вона попросила мене поговорити з братом, щоб він одружився на мамі.
Нашe розмова чув брат, він у цей час проходив біля дверей. Світлана мені зізналася, що закохалася в брата з перших днів, але не хотіла навіть виду подати.
Я пропонувала не раз братові узаконити відносини, скільки можна ходити холостяком. Живуть разом, дитина не визначена. Світлані і піти нікуди, якщо він знайде собі кого іншого.
Незабаром вони розписалися, брат удочерив Юлю, вона зраділа, що може називати його татом. Дівчинка просто чудо. Жили вони дуже дружно, Світлана була хорошою дружиною, дбала про чоловіка, як дружина може піклуватися. Юля любила батька, більше ніж мати. Він був для неї всім.
Вона виросла, вивчилася, вийшла заміж. Батько для неї як і раніше найкращий чоловік у світі.
Якось вони посварилися зі Світланою, він приїхав ночувати до мене. Сіли, випили по чарочці. Він сказав, що не шкодує що одружився, але Світлану ніколи не любив.
Була у нього жінка, яку він полюбив, коли Світлана вже наpoдила дочку. Він не міг кинути Світлану напризволяще з дитиною. Вона хороша дружина і мати, в будинку затишок, чистота і порядок, вона знала, що вона його любить.
Зараз у нього є дочка, нехай не рідна, але тільки заради неї варто було одружуватися. На жаль, Світлана не змогла наpoдити спільних дітей, не виходило. У неї були проблеми, лікувалася, але виносити дитину не змогла.
Через час приїхала Світлана, зайшла в будинок, кинулася до брата:
-Толя, рідний, пробач, я була не права. Прости дурну свою дружину. Брат обійняв її:
– Все в порядку, Світлано, поїхали додому.
