Що закарпатська баба Анця хоче зробити з Меркель, Трампом та Москалем
Приїхала баба Анця із вароша, куди їздила яйця продавати, роздягнулася, зайшла на кухню, а там… за столом сидить онучка і читає газету «Неділя Закарпатські новини».
«Марічко, ти што новості не в Інтернеті читаш уже?» – аж здивувалася стара.
«Нєт, бабко. Там много всякої грязі, много фейку, недостовірної інформації, не довіряю Інтернету у такому важному ділі», – відповіла вона.
«А што в тебе за діло такоє важноє?» – перепитала баба.
«То не лем у мене, то у всіх нас. Вибори на носі! Не знаю, за кого проголосувати. А я в перший раз у жізні то буду робити. Для мене дуже важно, кого убрати! Тому читаю газету. «Неділі» довіряю. Мені цімборашки порадили. У нас усьий клас ї читат. Не лем у мене така жура».
«Золота моя дітино! – погладила стара онучку по голові. – Я тоже не знаю ще за кого голосувати. За Москаля майже буду. Ун у нас челядник файний, представітєльний, за словом у жеб не лізе, язик має острий як ігла, хоть кого вкоре май ліпше, як шпріц Супнун. Так нашу пані міністрерку тоже як обматюкав. І не боявся. І нич му не вчилили. Такого нам смілого президента треба. Ун міністром здоровля возьме замість тої панії діда Ферка. Тот ся на всьих травах знає – што куди привити, што куди прикласти… До нього люди їздять із усьої області ся лічити».
«Йой, бабко. Лем не Ферія. Помниш, який цирк із малим Мигальом учинив. Тот ішов вулицьов із костильями, а ун му каже: «Пой сюди!» Дітвак пудойшов. Товди му наказав уверти костилі. Малий узяв і увер… А дале їх три часи поліція глядала. Бо Мигаль оті костилі бабі Маріці нюс, а дідо Фері подумав, што ун хромий».
«Но та було такоє. Усі ся ошибают. Я ся тоже ошибала, кой за Януковича голосовалам. Завто типир мусай добре думати. Лем Москаля треба вибирати. Ун толерантний, дружит із усіма сусідами, хитрий, бо все уд них штось упросит, общітєльний, бо на всі фестивалі їздит іще й по пудеци з чилядьов уп’є, і покаскує про жизнь. А може би й мене яковись містірков узяв. Йой, айбо ота Супрун. Она жона хитра. Тоже знає ся на всяких травах. Може й босорканя. Може му до фраса штось пудолляти. Валер’янку наприклад. Та пак буде з ним робити што захоче…. Як наша Мурка з Піштовим мацуром. Ще пак до біди стане наш Москаль із тов міністерков ліпшими цімборашками. А замість Авакова муг би взяти Ангелу Меркель. Она баба строга і безробітна типир. Усю би корупцію викорінила. Бо наші корупціонеру хоть і ненавидять, но кажому ся хоче одним із них стати. Ангела хоть і не ангел, но жона розумна, правда скупа, бо німці люблять економити. І хитра ги лисиця. Може нашого Москаля гет із розуму звести. Чулам од наших хлопу, што були на німцях на заробітках, што там індустрія добре розвинена. Ще до фраса нашого любимчика у постіль затягне. Но ми го в обіду не даме нікому! А Трампа мож узяти міністром економіки. Там у Америці му і так хочут імпічмент об’явити. А ми го приймеме. Пак нам не привикати. Супрун же приняли. Приймеме і його. Ун бізнесмен, знає толк у грошах. Державу з кризи точно уведе. А аж не уведе, та уселиме го як Саакашвілі і позбавиме громадянства. Андріїва мож призначити міністром транспорта. Есе питання вже му знакомоє. Ун мало говорит і много робит, не трепле язиком, а робота у вароші видна. Та й недавно з Кличком ся на Водохреща купав. Майже до Києва привикає помали. Знаю, што Юля Москальова цімборашка була. Ун її точно не обідит. Найде і юй якусь роботу. Може ї головним банкіром України призначит. Буде в неї ще більше гроши, оби си топанки уд Діор та ташки «Луї Вітона» нові куповати. Ющенка покладе міністром сільського хазяйства. Ун бджоли розводит, вулики має. Буде вся Україна мед чинити. Ще й чехам, словакам, румунам, полякам та мадярам будеме го продавати. Ай як! Пак они наші сусіди! Най не лем цігаретлики контрабандні уд нас купуют, а й штось доброє. Лукашенка може взяти помощником Ющенка. У нас же круплі другий хліб. А білоруси знают крумплі чи ріпу вирощувати. І так на нього Путін сердитий. А ми го захистиме! Ми вже кулько году з ним воюєме! І будут, скоріш за все, воювати і дале. Нашого лісника мож призначити головним лісорубом держави. Ун не лем Карпати урубає, а й усі дерева в Києві. Най знают і в столиці як ото без лісу жити. І нашого зоотехніка треба оби дись Москаль в уряді пристроїв. Ун народжуваность у державі точно пудніме. У нього рука набита, ун не лем язиком трепле, а руками робит, запліднює коров. Тот чоловік не дав би ні однуй жоні пропасти. Якусь должность му придумаєме. І мняса би було доста і ріки би молочні текли нашим Закарпаттьом. А ще би Москаль заказав тому київському скульпторові копії пам’ятника, який у нас перед ОДА встановили. Люди би май побожні нараз стали. Всі би ся хрестити начали, коли би коло них проходили. Треба такий у каждому вароші покласти, у каждому селі. І не по один, а хоть по 3-4. А ще би май добре, оби в каждого перед капуров такий стояв. Но та нич. Будеме голосовати за Москаля. Правда, дитинко?» – закінчила солодкі роздуми баба Анця.
«То всьо добре ти кажеш, айбо ун ся не балотує на президента. Ун возглавив штаб Порошенка. Якраз туй у «Неділі» пише», – сумно зітхнула онучка.
«Не біда. Ще є час оби ся зарегістріровати. Ми го попросиме! А што! Зеленському мож, а йому – не мож? Чого би ото! Най іде! Я за нього проголосую! Тай тоже у «Неділі» читалам, што Вакарчук іде в політику. Його мож міністром культури покласти. Най співат. Файний хлоп. Та й мож казати ож наш, бо дєтство в нього пройшло у Мукачеві. Всяди треба своїх люди мати. Я до нього на прийом поїду, може і мені поможе на сцену уйти. Я малов у церковному хорі співала, голос маю добрий. Як затягну, та стіни ся трясут», – знову почала мріяти стара.
«Бабко, як тя вчує, як кричиш, та нараз ти даст званіє народної артистки, лем обись на сцену не йшла, бо люди ся напудять!» – піджартувала Марійка.
«Нє. Так не пуйде. Я хочу себе усім указати. Най на ня попозерают, най ня послухают. Я ще жона в соку. А які цьицьки маю! Ні в одної артистки таких ниє! Мало ми схуднути треба, айбо ото не біда. Раді такого діла я на всьо готова. Головноє, аби Москаль вибори вийграв».
«Ну а як не буде ся балотувати…. За кого товди нам голосовати? – зніяковіла онучка. – Претенденту много, усі штось обіцяют, но чи виконают ото, што кажут».
Знизала баба плечима, задумалася…
«Не знаю. Я ще не рішила. Та й не думалам над тим. Ану дай ми газету, най і сама почитаю. Може, там є ще якісь нормальні кандидатури… так, на всякий случай», – вирвала вона «Неділю» з рук від онучки. – Ще до 31 марта є час. У газеті точно напишут, ко з усіх май нормальний».
